Людство дедалі більше відчуває загрозу забруднення повітря. Екологічна безпека — це складова загальнонаціональної безпеки держави. Відтак, в містах України створюються установи, які покликані вести екологічний моніторинг. Мета їхньої діяльності — попередити виклики та загрози, зрозуміти причини забруднень у довкіллі.
Однією з таких установ на Дніпропетровщині є комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Центр екологічного моніторингу» (ЦЕМ).
Про стан забруднення повітря у регіоні, його вплив на здоров’я і про саму систему екомоніторингу поговоримо із розробником проекту ЦЕМ Олексієм Ангурцем.
– Які є шкідливі хімічні сполуки, що виробляються стаціонарними джерелами, та потрапляють у повітря?
– Мова йде про промисловість – видобувну, переробну, хімічну, енергетичну. Це головні забруднювачі для центральної, східної України, для таких регіонів як Дніпропетровщина, Донеччина. Ми стикаємося з такими групами забруднювачів як група діоксиду азоту (NO, NO2). Це забруднювачі, які утворюються при будь-якому процесі спалювання, а хімічно – це окислення. Крім цього, шкідливими є сполуки CO, CO2, який є одним із основних парникових газів.
Зараз взагалі велика увага до ситуації із зміною клімату, і ці забруднювачі, по перше, посилюють кліматичні зміни, а з іншого боку при високих концентраціях є шкідливими речовинами для здоров’я людей. Потім діоксиди сірки (SO2), який особливо пов’язаний із спалюванням вугілля. Для Дніпра це особливий забруднювач. Його джерелами є теплові електростанції.
Із тих забруднювачів, які стали вивчатися останніми десятиріччями, важливим є так званий дрібнодисперсний пил (ТЧ), частки 2,5 та 10 мікрон. Це дуже дрібні частки пилу, які через свої розміри дуже легко потрапляють в організм людини – респіраторну систему і далі в легені. Саме через свої розміри вони є фактором негативного впливу на здоров’я. Незалежно від хімічного складу, такі сполуки є однаково негативними для впливу на організм людини.
Шкідливі дії, які пов’язані із хімічною залежністю цих часток, взагалі по суті не вивчені. Зараз такий забруднювач, ТЧ 2,5 та ТЧ 10 фіксується завдяки нашому моніторингу. Але наразі експертного аналізу недостатньо. Ці речовині тільки в останній час опинилися у фокусі уваги вчених. В нашій країні система моніторингу тільки починає розвиватися. Певні засади були закладені ще в радянські часи, але щодо автоматичного моніторингу, то ми тільки почали розвиватися в цьому напрямі. Зокрема в Донецькій, Дніпропетровській областях.
У Дніпрі ми запустили наш регіональний проект моніторингу в 2016-17 роках. Це пілотний проект, який ми бачимо як можливість протестувати сучасними технологіями з одного боку, а з іншого – як можливість впливати на офіційну структуру моніторингу в державі.
– Хочу акцентувати увагу про який проект йде мова. Ми говоримо про Центр Екологічного Моніторингу в Україні. Розкажіть, будь ласка, детальніше.
– Так, це ЦЕМ, який створений на базі комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради. Функціонує в такому вигляді із 2016 року. Мета ЦЕМ – розвиток моніторингу довкілля, зокрема у вигляді автоматизованого моніторингу. Це наше з колегами ключове завдання.
Ідея в тому, щоб автоматизованим чином збирати дані. Більшість даних відбирається раз на дві хвилини. Одна з цілей які ми поставили, – це забезпечити онлайн-доступ громадськості до інформації. Таким чином ми реалізуємо конвенцію про доступ до екологічної інформації та конституційні права громадян.
В цьому плані ми стикаємося з певною позицією частини влади, і навіть суспільства, що не варто передавати дані онлайн . Начебто це несе певну загрозу неточності, бо кожна техніка може давати збій. Але ми реалізували наразі те, у що не потребує втручання людини: автоматичні дані транслюються до бази даних та до онлайн віджету одночасно. Це застосунок, який знаходиться на нашому веб-сайті, веб-сайті ОДА. Безкоштовно цей віджет може бути застосований на сайті зацікавлених сторін.
Підготовлено Центром екологічного моніторингу.
– Маючи доступ до даних, ви ,напевно, можете розповісти, які промислові об’єкти завдають найбільшої шкоди довкіллю у Дніпропетровській області?
– Насправді це ми розуміли і до створення системи моніторингу. Тому що зрозуміла технологія виробництв, об’єми валових викидів. Через це ми розуміли і до існування систем хто є головними забруднювачами.
Головною ж метою системи моніторингу такого рівня є аналіз та прогнозування екологічної ситуації у населених пунктах.
Для прикладу візьмемо Дніпро. Для прийняття певних управлінських рішень, потрібно чітко розуміти не тільки об’єми викидів шкідливих речовин. Це було більш-менш зрозуміло до створення системи. Моніторинг дозволяє зрозуміти проблему забруднення в атмосфері. Було загальне розуміння зони впливу/розсіювання. Зазвичай їх досліджували використовуючи старі програми. Нова ж система моніторингу дає точну інформацію – повний її обсяг. Моніторинг ведеться 24/7, з оновленням кожні дві хвилини. Це дозволяє повно зрозуміти динаміку забруднення, а також проаналізувати як це пов’язано із сезонними/кліматичними даними. Тобто, ми також можемо відстежити зв’язок і кореляцію із погодними даними.
Наприклад, маємо безвітряну погоду і високу температуру. Це одна з умов створення несприятливих метеорологічних умов, під час яких концентрується забруднення і осідає в місті. Це може призвести до критичної екологічної ситуації.
– Ваші системи дозволяють цей процес відстежити і за допомоги відповідних органів своєчасно відреагувати?
Так, завдяки системі моніторингу ми збираємо ці дані, але ми лише на початкових етапах цього процесу. Ще потрібна чітка фахова інтерпретація. Поки що власних експертних знань не вистачає. Важлива правильна обробка даних, їх кореляція, висновки. З цим є складнощі. Бо обробка таких даних – це галузь на стику промислової екології, органічної та біохімії. В нас робляться тільки перші кроки в напрямку таких досліджень.
Наразі вже є великі масиви даних завдяки автоматичній системі. Всі первині дані ми вивантажуємо на агрегатор даних data.gov.ua , які доступні для обробки зацікавленних сторін.
– Хотів би ще уточнити, які хімічні сполуки найбільш шкідливі для здоров’я людини? І які з них небезпечніші – стаціонарні чи рухомі ?
– Вплив забруднювачів доволі зрозумілий. Серед них сполуки, які назвав у переліку забруднювачів вище – група діоксиду азоту (NO2, NO), діоксид сірки (SO2), а також один із відносно нових – приземний озон (O3). Це доволі сильний окислювач, який не треба плутати з озоном верхніх захисних шарів атмосфери. Він виробляється в результаті фотохімічних реакцій та має негативний вплив на здоров’я людей.
Ми почали вимірювати відносно нові сполуки. Якщо ж говорити про тенденції, то людство із розвитком створило багато нових речовин, яких раніше не існувало в природі.
Тобто, загальний перелік може складатися із сотень забруднювачів, більшість з яких лише починає досліджуватись. Але проблему потрібно вирішувати крок за кроком і якщо казати про Україну, то головною проблемою є те, що промисловість, яка закладалася ще в радянські часи, зокрема на Дніпропетровщині, має значний вплив на регіон. Міста розбудовувались навколо промислових центрів. Через що в центрі міста зберігаються значні джерела шкідливих викидів. Це є нонсенсом в сучасному світі і нам потрібно зрозуміти, що з цим робити.
І саме системи моніторингу дозволяють приймати певні управлінські рішення навіть на місцевому рівні. Для великих міст пересувні джерела з ростом кількості автотранспорту стають не меншою загрозою ніж стаціонарні джерела. Моніторинг дає можливість аналізувати ситуацію пов’язану і з автотранспортом і приймати рішення чи доцільно пускати вантажівки в місто чи ні; де робити пішохідні зони, а де, можливо, краще закривати автомобільні шляхи взагалі.
– Якщо я правильно розумію, ми говоримо про два напрями робіт. Перший із них – моніторинг і відстеження, а другий – це безпосередньо дослідження даних та управлінські рішення?
– По суті справи так. Це дві пов’язані мети. Взагалі центри моніторингу створюються не тільки для відстеження стану повітря. Просто ми почали з повітря, бо неможливо охопити все і відразу. Але не менш важливе дослідження поверхневих вод, якості ґрунтів, а в ідеалі – якісна оцінка екосистем. Тому що нам важливо розуміти природне навколишнє середовище, бо без безпечного середовища людство існувати не зможе.
Одним із важливих напрямів є інтегрування. Екомоніторинг має бути складовою системи smart-сіті. Він дозволить оперативно реагувати та застосовувати превентивні заходи, пов’язані з екологічною небезпекою у містах.
– Підсумовуючи нашу розмову, хотів би почути вашу думку щодо двох питань. Перше питання стосується подальшого розвитку системи smart-сіті. А друге — порівняння рівня забрудненості Дніпропетровської області з іншими областями в Україні.
– Щодо smart-сіті. Система дає можливість мати доволі дешеві датчики для контролю параметрів довкілля. Ми якраз зараз проводимо експеримент. Якісний моніторинг потребує значних фінансових витрат, більше 10 мільйонів може сягати лише вартість обладнання, не кажучи вже про технічне обслуговування. Можете уявити, яких загальних витрат сягає обслуговування таких потужностей.
В той же час, розвиток екомоніторингу на національному рівні дав би потужний поштовх для розвитку досліджень в цьому напряму, в тому числі для професійного рівня. В нашому центрі працює доволі багато молоді, які приходять до нас відразу після ВУЗів. Це дозволяє їм застосовувати свої напрацювання та професійні навички.
Технічні можливості зараз дозволяють мати більш дешеві варіанти приладів, більш дешеві датчики. Наразі це експериментальні прилади. Ось зараз ми проводимо спільний експеримент з ГО «Еко-сіті». Здійснюємо паралельні вимірювання високоточним обладнанням , сертифікованим і дешевим громадським моніторингом, який базується на електрохімічних та оптичних даних.
Це робиться для розуміння якості цих даних. Якщо ми розуміємо, що такі дані можна використовувати, їх ефективність дає більш-менш точні дані, то ми зможемо їх комбінувати з високоточним і дорогим обладнанням. Це дозволить використовувати більш ефективно техніку і в той же час зменшити навантаження на бюджет. Ми б змогли б отримати детальну картину екологічної ситуації.
Тож щодо smart-сіті, така комбінована система була б цікава для муніципалітетів. Зараз великі міста мають значні власні бюджети. Що дає можливість використовувати кошти в системи моніторингу і мати чітку інформацію для управлінських рішень, вирішувати місцеві проблеми. Це дало можливість розуміти, де створювати зелені зони, де існують критичні рівні забруднення. Більше того, в загальному плані, системи моніторингу дозволили б більше розуміти проблему використання застарілої промисловості. Така інформація стала б підґрунтям для фахової дискусії щодо подальшого розвитку промисловості та економіки в цілому.
Тому я бачу моніторинг не тільки як певний елемент аналізу довкілля, а як систему розвитку держави на високотехнологічному рівні.
– До речі, який рівень забруднення на Дніпропетровщині?
– Через великий тиск видобувної, переробної промисловості, ми маємо високий рівень забруднення. Можна сказати, що технологічно останні десятиріччя ситуація щодо повітря трохи покращується. Чому? Тому що певним чином впроваджуються нові технології, зокрема захисту.
Наприклад, та ж сама придніпровська ТЕС, що залишається значним забруднювачем. Через встановлення очисних фільтрів, ситуація певним чином покращилася, а обсяг викидів знизився. Так чи інакше, власники підприємств мають перебувати в рамках національного і міжнародного законодавства.
Але такі підприємства залишаються доволі значним чинником забрудненням. І додавання пересувних джерел (рухомого транспорту) тільки додає проблематики. Рухомі джерела вже можна прирівнювати до нерухомих джерел за рівнем забрудненості.
– Чи можемо ми назвати рівень забрудненості в регіоні, або конкретно в місті Дніпрі, незадовільним?
Так, незадовільний безумовно. І завдяки системам моніторингу ми можемо це простежити. На станціях ми маємо референтне обладнання, завдяки якому майже кожен тиждень бачимо ті або інші перевищення.
І ще таке, щоб було зрозуміло які корисні можливості дає моніторинг. За останній час було багато скарг від населення щодо Дніпропетровського металургійного заводу – ДМК. Завдяки вимірюванням ми побачили підвищення рівня H2S за останні місяці, що можна пов’язувати з технологічним процесом коксування, який потрібний для металургійної промисловості. І тут вже дуже важко забруднювачу намагатися якось інакше інтерпретувати ці дані.
Зазвичай забруднювачі вимагають доказовості. Мало просто мати дані про забруднення, важливо чітко довести, що стало джерелом забруднення.
– Дані екомоніторингу дозволяються довести, що стало джерелом забруднення?
Це можна зробити при правильній фаховій інтерпретації. ЦЕМ не є контролюючим органом, але він дає точні дані. Але наразі є проблеми з контролюючими органами. Екологічна інспекція досі перебуває в стані реформування, можна говорити про кризу в цьому напряму. Підґрунтя у вигляді первинних даних моніторингу є, але ці дані мають опрацьовувати контролюючі органи. В подальшому такі дані вже використовуватимуться за необхідністю судовими органами.
– Але сам факт звернень до ЦЕМ говорить про існування запиту з боку населення?
Звичайно, він є. І ми навіть сприймаємо певний негатив від населення, через нерозуміння моніторингової ролі центру. Ми не завжди можемо задовольнити запит населення в плані результату – вирішення проблеми. В цьому випадку результат – це процес, який пов’язує різні гілки влади держави. В той же час наша діяльність підштовхує громадян до громадянської позиції, активності в цьому напрямі.
– Звичайно, коли інформація публічна та інтерпретована на зрозумілому для населення рівні, тоді відбувається розуміння екологічної небезпеки. Тому, мені здається, такий центр не тільки вирішує питання моніторингу, він відкриває набагато більше проблемних питань?
– Так. Щоб було зрозуміло як взагалі виникла ідея. Ми займаємося з групою колег проблематикою вже більше 20 ти років. ЦЕМ ми заснували з моїм колегою Павлом Хазаном. Ми багато років були громадськими діячами, тому розуміємо який може бути громадський вплив.
Саме необхідність моніторингу як реалізація суспільного попиту виникла вже давно. Після Революції Гідності виникла можливість інструментально розвивати цей напрям. Ми заснували громадську екологічну раду в Дніпропетровській області, як консультативний орган. Після чого створення ЦЕМ було закладено в обласну екологічно програму, в якій ми були співавторами. Далі кошти для розвитку напряму були включені в бюджет.
В перспективі ми б хотіли, щоб на прикладі нашої області екомоніторинг був реалізований на національному рівні. Безумовно необхідна державна структура, яка б займалася регуляцією процесу на державному рівні. Певні напрацювання з екомоніторингу є в Донецькій області. Треба розуміти, що така діяльність потребує високого фахового рівня. Є певна в ефективність в існуванні Центру у форматі комунального підприємства, що дає можливість фінансувати поточну діяльність з бюджету обласної ради, і в той же час використовувати екологічний фонд для розвитку мережі моніторингу. Такий комбінований підхід дозволяє розвивати та обслуговувати систему. Хоча залишаються великі проблеми з фактичним фінансуванням.
ЦЕМ другий рік має дефіцит бюджету. Важко запропонувати конкурентну зарплатню фахівцям. Перспективний розвиток моніторингу довкілля я бачу у форматі державного підприємства, яке було б частиною Міністерства захисту довкілля. Наразі там активно розвивається напрямок діджиталізації. До речі, заступник міністра Руслан Стрілець, колишній директор департаменту в Дніпропетровській області. Ми разом з ним починали свого часу моніторинг в нашій області. Так що певні ідеї цифровізації екосфери він реалізує наразі в Міністерстві. Це шлях доволі непростий, але…
– Але в перспективі ми можемо думати про ефективну модель на державному рівні?
– Так, ми б хотіли бачити реалізацію таким чином.
– Добре, щиро дякую Вам за цю корисну інформацію і приділений час.
Інтерв’ю провів журналіст Микита Шманатов.
