Як Туреччина відреагувала на вторгнення росії до України?
Турецький уряд назвав російське вторгнення саме війною, а не «спеціальною воєнною операцією» надавши їй право відповідно до Конвенції Монтре 1936 закрити протоку Босфор для військових кораблів. Рішення Туреччини, як мінімум, важливе символічно на підтримку України.
Попри обмеження на військові кораблі в Босфорі, очевидно, що Туреччина шукає стратегічно виправдану, але морально сумнівну золоту середину. Чому? На це питання спробуємо знайти відповідь.
Розпочнемо з початку.
Закриття Босфору унеможливило посилення Чорноморського флоту рф для атаки на Україну з моря. Але водночас Туреччина є єдиною країною-членом НАТО, яка відмовилася запровадити санкції проти рф. Щобільше, Туреччина намагається заробити на туристах, для яких Європа закрила двері.
Будучи важливою державою в Середземному морі, на Близькому Сході та на Кавказі, Анкара завжди прагнула проводити багатогранну зовнішню політику, яка часом суперечила її союзникам по НАТО. Наприклад, 2017 року Туреччина вирішила закупити С-400 (російський зенітний ракетний комплекс, – прим). Це рішення збіглось із діалогом між Анкарою та москвою, який включав кроки щодо покращення економічних зв’язків та дискусії про поглиблення дипломатичних і навіть військових відносин.
Водночас Туреччина та росія опинилися по різні боки великих регіональних конфліктів, у тому числі в Сирії, Лівії та Нагірному Карабаху – регіоні, за який Вірменія та Азербайджан нещодавно вели війну. Навіть коли у цих місцях вони підтримували різні сторони, президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган та президент росії володимир путін підтримували діалог.
Так чого Україні слід чекати від Туреччини? Ці питання ми поставили народній депутатці України Людмилі Марченко, яка входить у парламентську групу по зв’язках з Туреччиною.
Яку позицію зайняла Туреччина у нинішній війні?
– Якщо говорити про парламентські відносини між Україною і Туреччиною, в плані підтримки України гуманітарними вантажами, то звичайно, ми її відчуваємо. І стосовно продуктової гуманітарної підтримки, бронежилетів чи озброєння – Туреччина для нас дуже відкрита. Це було відчутно з перших днів війни.
Що стосується парламентарів Туреччини, то відкритого спілкування між парламентарями України ми не бачимо. Але якщо говорити про підтримку міжпарламентських відносин, ратифікації законодавчів документів, то так (підтримка є, – прим). Ми ратифікуємо одні й ті ж самі документи, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності. Тут єдине питання, як Туреччина представляє себе на міжнаціональному плацдармі, як поводить себе у цій війні зовні. Не стосовно війни в Україні, а власне у відносинах між росією й Україною, – говорить Марченко.
Чому Туреччина уникає спалювання мостів із росією?
– Ми знаємо, що Туреччина не прийняла ті санкції, які сьогодні просить Україна вести у всіх країнах світу. Що сьогодні, так само як і раніше, існує відкритий кордон для росіян. Що вони не ратифікували заборону для російських товарів. Тобто вони дають можливість сьогодні росії себе реалізувати на ринку Туреччини. Звичайно, якщо аналізувати чому вони це роблять, то ми розуміємо, що буквально через рік у пана Ердогана будуть президентські вибори і йому потрібно втримувати свій рейтинг. Але тут є медаль із двох сторін, це власне про те, що відбулось нещодавно – пан Ердоган відверто в ЗМІ заявив про початок антитерористичної операції з Сирією, а Сирія своєю чергою нещодавно визнала «Л/ДНР» незалежними республіками. Відбувається тристороння зрада. При визнанні Луганської й Донецької народних республік в Сирії ми розуміємо, що вони попросять захисту в росії, а росія є прямим ворогом України. Відбувається підігрування, – говорить народна депутатка.
Конфлікт інтересів. Хто і чому «перетягує на себе ковдру»?
– Не закриваючи кордони, співпрацюючи з росією, однак погрожуючи країні, яка підтримує росію (Сирія – прим.), мені здається, що будуть маніпуляції на фоні війни, для того, щоб забрати «натівську» країну з уваги України. Тому що для нас Туреччина – стратегічний партнер і помічник. Ми розуміємо, що якщо Сирія вступить в конфлікт, то «підтягнеться» Ірак і Іран – а це прямий зв’язок з Америкою. Якщо підтягнеться Ірак і Іран, то буде залучений в конфлікт і Ізраїль, Ізраїль – фаворит Європи. А Європа й Америка знов почнуть перетягувати на себе увагу країн Європи. І конфлікт інтересу зійде з України, а це відповідно нам в мінус, якщо Європа перестане допомагати Україні, – впевнена Людмила Марченко.
Туреччина сьогодні справді захищає права українців, але якщо розбирати глибоко відносини, що відбувається, то є нотки підігрування росії.
Але не варто забувати, що Туреччина підтримала заявки Фінляндії та Швеції на вступ у НАТО, а дані країни можуть буду налаштовані позитивно стосовно нас.
Але знову ж таки, не варто забувати, що війна не вплинула на економічне співробітництво. Що більше, російські фірми, компанії, які хочуть залишити росію, але не можуть собі дозволити працювати в сусідніх країнах, приїжджають до Туреччини і досить комфортно почуваються.
Туреччина прагне розширити свої торговельні та комерційні відносини як із росією, так і з Україною.
Тому і відбувається підігрування. Але, як кажуть, на двох стільцях не всидиш.
Анна Гакман
