Пандемія й локдауни відчутно вдарили по середньому та малому бізнесу: багато підприємств змушені були закритися. У Тернополі, ініціативні виробники сільгосппродукції створили у соцмережах платформу для торгівлі від якої отримали вигоду як продавці, так і покупці.
Як локдаун роз’єднав, а потім об’єднав
«Коли через карантин ринки в Тернополі закрилися, малі виробники раптово втратили можливість збувати товар, а покупці — звичне місце для покупок», — пояснює Святослав Абрамюк. Він — засновник фейсбук-групи «Від села до міста — продукти Тернопільщини». Ця група перетворилася у своєрідний онлайн-ринок, платформу для малих виробників сільськогосподарської продукції.
Перші десятки фермерів почали викладати оголошення про продаж своїх продуктів на сторінці. Торгівля розпочалася із «молочки». Поступово додалися продавці овочів та фруктів.«Сьогодні в групі вже 30 тисяч учасників. З них пів тисячі — фермери й виробники. А тепер ми ще створили інстаграм та намагаємося працювати з ютуб-каналом», — розповідає Святослав.
Засновники спільноти вже думають про те, як розширюватися. Вони хочуть створити склад, місце для продажу.
Щось на кшталт кооперативного магазину для фермерів.«Проблема лише в тім, що малі виробники, які починають працювати, часто є нелегальними. На ринках вони можуть продавати, а у магазинах — ні». Та водночас фермери, які почали розвиватися в групі, й швидко набрали клієнтів, планують доробити документи й перейти на офіційний рівень, пояснює Святослав.
Дістатися до клієнта
Близько 10 % учасників групи, це люди старшого віку, після п’ятдесяти п’яти. У час карантину вони включилися у групу.
«Маємо склад, допомагаємо із доставкою продукції. Старші люди із довколишніх сіл можуть приїхати до міста, а по місту возитися не хочуть — складний рух, пробки. Ми запропонували їм: давайте ми вашу продукцію розвозитимемо самі». Тоді товар продають дещо дорожче, враховуючи витрати на доставку. Фермери погоджуються.
«За останні три тижні по замовленнях доставки продукції бачимо, що серед замовників з’явилось більше маломобільних людей, людей з інвалідністю, або просто людей, які травмувалися і не можуть вийти в магазин».
«Ми вирішили запропонувати, що якщо хтось знає таких людей по сусідству, які не можуть піти на ринок, до крамниці, то ми би могли допомогти в цьому. Так чи інакше ми їдемо в якийсь район і якщо поряд є дві-три адреси, де потрібно було би завести цю продукцію ми можемо це зробити безкоштовно», – розповідає Святослав Абрамюк.
Що продають і купують у спільноті та які у ній правила?
У червні-липні лідирує полуниця, у серпні — мед, у жовтні — побила всі рекорди картопля. Непогано продавалися яблука. Зараз розпочинається сезон заготівлі обліпихи. Охоче купують м’ясо та сало. Але такі оголошення у групі не часті, а якщо з’являються, то товар розходиться за декілька годин, буває, що й за лічені хвилини. Добре продається крафтова продукція — сири, паста, пиво.
Команда спільноти — чотири людини. Вони адмініструють сайт, модерують дописи, спілкуються із учасниками. У групі сформувалися свої правила. В оголошенні обов’язково має бути ціна та номер телефону. Не можна приходити в коментарі до іншого продавця й лишати свою рекламу: «А у мене картопля на гривню дешевша, звертайтеся!».
«Якщо це алкоголь, то треба вказати, що його надмірне споживання шкодить здоров’ю людини. Якщо продається м’ясо, то на фото має бути м’ясо, а не фото живої тварини». Були випадки, коли продавці розміщували фото живих кроликів і писали, що їх можна запекти. Так домовилися не робити.
Бувають конфлікти, які модератори намагаються залагоджувати. «Хтось купив цибулю, на ній якісь плямки. Каже, «що це за цибуля, як її їсти?». І ми до другої ночі обговорюємо це. Я кажу, що я їм, з дітьми їмо, це не проблема. В мене у цибулі на городі такі самі плямки. Потім ми починаємо вивчати чого ті плямки на тій цибулі з’явилися».
Важко перевірити, хто за профілем: жива людина чи бот: «Писали клієнти, що хтось там з тюрми розміщував оголошення про квіти, вони ніби то пересилають їх Новою Поштою, а насправді просто беруть собі гроші на картку. Я розбирався, закінчилось тим, що ми ці дописи повитирали і до кінця не знаю чи тюремщики цим займалися. Бувало, що дзвонили і говорили, так по мові здавалося ніби з тюрми. Навіть погрожували за те, що не додав у групу».
Тим, хто продає, пропонують платити символічну суму за оголошення на підтримку роботи групи. «Якщо люди кидають гроші, значить вони довіряють самій групі. Хтось дає 5 гривень, хтось 10 гривень. Рекламні оголошення — платні».
Так спільнота змогла назбирати 8 тисяч гривень, частину яких вклали у крафтову ярмарку в Тернополі. У Львові і в Івано-Франківську такі ярмарки проводять постійно. А цього року за їхнім прикладом ярмарка пройшла у Тернополі. Тренд підтримки малих виробників у час карантину залишається актуальним як і розвиток соціального підприємництва.
Цей матеріал підготовлений у рамках конкурсу СторіМейкер “COVID-19: випробування людяності в епоху пандемії” .
