Наприкінці серпня – на початку вересня 2002 року серед електронних петицій на сайті президента України розмістили одразу декілька з однією і тією ж ідеєю – дозволити в країні багатоженство. Звісно, можна не сприймати всерйоз ці пропозиції, адже поруч із ними є також прохання роздавати дезодоранти на вході у метро чи зробити бавовну ще одним державним символом України. Однак ідея про багатоженство насправді привертає увагу до геть іншого – питання залучення чоловіків у життя родини. Адже продовжує підтримувати стереотип про те, що чоловік – це лише аби народити дитину, а тоді заробляти на неї гроші. Хоча вже не перший рік в Україні пояснюють: роль обох батьків у вихованні дитини важлива. Звісно, ситуації є різні, але якщо батько в родині є, то він і сам має бути зацікавлений у якісному проведенні часу зі своїми дітьми.
Демографічна криза та «імпорт чоловіків»
Вперше петицію про легалізацію багатоженства розмістили на сайті ще в 2015 році. Тут одним махом, щоправда незрозуміло яким конкретно чином, збиралися вирішити одразу кілька проблем, дозволивши мати чоловікові кількох дружин.
«Для запобігання проституції, розлученням, а отже й для забезпечення виховання дітей у повних сім’ях прошу легалізувати право громадян чоловічої статі на укладення шлюбу з багатьма жінками, а також рекомендувати Церквам освячувати такі шлюби, що не є протиприроднім, а навпаки – здоровим, історично обґрунтованим і несправедливо забороненим», – писав автор.
У 2017 році була ще одна схожа петиція, там автор стверджував, що заборона на багатоженство «як правило, обмежує свободу волі». А ще це «вирішило б проблему законних дружин, яким буває дуже і дуже несолодко жити під дамокловим мечем частину (як правило, другу) подружнього життя. У разі навислого питання розлучення багато б з них воліли б змиритися з наявністю другої законної дружини, ніж займатися пошуками іншого чоловіка».
У 2022 році лише за кілька тижнів з’явилися ще три петиції зі схожими ідеями.
В одній із них багатоженство бачать виходом із демографічної ситуації, оскільки після війни чоловіків у країні буде менше, а отже, й дітей начебто не буде від кого народжувати. Тому або багатоженство, або «імпорт чоловіків з-за кордону», або жінки поїдуть за кордон самі, шукати там чоловіків.
В другій пропонують, аби в одного чоловіка могло бути дві дружини. «З чіткими прописаним правами і обов’язками кожного», все – задля «продовження козацького роду».
У третій демократично пропонують дозволити як чоловікам мати кількох дружин, так і жінкам – кількох чоловіків. Аби лише покращити демографічну ситуацію.
Заради справедливості, скажемо, що на сайті петицій є також окрема пропозиція «Про багатомужність», аби жінка мала кількох чоловіків, кожен з яких буде сплачувати 5-10% від свого офіційного заробітку залежно від суми (мінімальна зарплата з 1 жовтня 2022 року становитиме 6 700 грн, тобто мова про 335-670 грн щомісяця – авт.). Автор розписав цілу схему, в яких випадках і як варто поводитися: від дозвілля та фінансової кризи до бажання народити дитину. Є навіть «форсмажорні обставини», як, наприклад, «розлучення відбувається за згодою обох сторін або тоді, коли чоловік надає незаперечні докази, що він не може сплачувати щомісячний внесок за шлюб». Десь із такими ж аргументами, до речі, донедавна чоловіки не платили аліменти на дітей, бо офіційно ніде не працювали.
Водночас чітко видно, кого це нововведення, хоч начебто воно про добробут жінок, мало б захищати: «в малих містах, селищах та селах, де офіційна зарплатня досить мала або зовсім нема роботи, дозволить збільшити кількість шлюбів, народжуваність та зменшить кількість розлучень. Дозволить чоловікам з низьким рівнем доходу планувати свої витрати, при цьому залишаючись у шлюбі» (звучить насправді, наче офіційний дозвіл «сісти на голову» дружині), «якщо дружина живе у нього та він бачить, що в найближчому майбутньому у нього зменшиться дохід, то віддає дружину іншому чоловікові на утримання, а сам може на залишок накопичених ресурсів довше протриматись деякий час».
Тобто, як не крути, а жінка все одно залежна від чоловіка. Її віддають, з нею можуть розлучитися, якщо не вистачатиме грошей на утримання і т.д. Це вже навіть якщо не згадувати, що ми живемо в ХХІ столітті і використовувати такі формулювання щодо жінки некоректно і взагалі обурливо.
До слова, авторами кожної з цих петицій є саме чоловіки. Додамо, чоловіки, які, здається, не розуміють, що шлюб чи сім’я – це не лише і не тільки задля продовження роду, що це про взаємопідтримку та справедливий розподіл обов’язків. Якого дуже часто немає навіть у родинах з одним чоловіком та однією дружиною.
Немає часу на дітей
Оскільки в нашій країні війна, то, звісно, чимало татів не проводять зі своїми дітьми стільки уваги, скільки хочуть. Однак, якщо проаналізувати, якою була ситуація ще торік, то вона невтішна.
В Україні стереотипи про те, що заробляти гроші – завдання чоловіка, а займатися дітьми та хатніми клопотами – жінки, більш ніж живучі. Торік на замовлення Фонду народонаселення ООН в Україні провели опитування серед батьків дітей до 17 років. Відповідно до його результатів, 26% опитаних жінок відповіли, що їхні чоловіки замало часу приділяють дітям, водночас такий же варіант обрали лише 4% чоловіків. Тобто, у чоловіків та жінок різне уявлення про те, скільки часу тато має приділяти дітям.
26% опитаних чоловіків також відповіли, що хотіли би проводити з дітьми більше часу та планують найближчим часом змінити ситуацію, а от 19% зізналися, що змінити це не можуть. З них 81% вказав як причину – «багато працюю», а 18%, що діти – це обов’язок жінки. Ще 5% зізналися, що не вміють піклуватися про дитину. Показовим є також те, що 20% опитаних чоловіків негативно ставилися до можливості їм самим піти у декретну відпустку, бо «це обов’язок жінки, а чоловік має утримувати родину».
Тобто, з цих даних можна зробити висновок, що чоловіки не завжди мають достатньо часу, аби приділяти його своїм дітям, або й не хочуть, вважаючи, що це не їхня робота. Цікаво, як автори наведених вище петицій бачать ситуацію із розподілом обов’язків на дві сім’ї, якщо й з однією є труднощі?
Борги за аліментами
Попри те, що за останні місяці Мін’юст звітує про чималу кількість укладених шлюбів, статистика в Україні за 2021 рік показує: на 214 012 шлюбів припало 29 587 розлучень. Це майже 14%. За перше півріччя 2022 року в Україні одружилися 103 903 пари, а розлучилися «лише» 7 632, що вдвічі менше, ніж за аналогічний період минулого року. Однак у МВС теж звітували, що в країні вдвічі зменшилася кількість звернень щодо домашнього насильства, хоч правозахисники наполягають: цей показник оманливий. По-перше, мільйони жінок виїхали за кордон, рятуючись від війни, по-друге, чимало вважають, що всі ці проблеми – не на часі. У самій же поліції теж чекають, що незабаром кількість звернень різко зросте. Тож ці причини цілком можуть впливати й на офіційні цифри розірвання шлюбів – родини й так живуть окремо, однак так буде не завжди. І тоді цифри будуть геть іншими.
Але є показник, який чітко свідчить про те, як чоловіки мають можливість чи бажання забезпечувати кілька родин, доступ до нього в Мін’юсті кілька років тому зробили публічним, – це перелік людей, які боргують аліменти. Зараз на сайті 184 967 справи. Заради справедливості зазначимо: не всі з них стосуються саме дітей, не всі з боржників є чоловіками, як і не всі з них точно є злісними неплатниками. Однак левова частка – це таки про чоловіків та їхніх дітей від попереднього шлюбу. І цифри показують, що платити навіть встановлену державою суму здатні не всі. З тих чи інших причин.
***
Про те, що названі петиції вважають швидше жартами, свідчить мала кількість підтримки – 12, 16, 19 голосів, підтримують їх здебільшого чоловіки, хоча найбільше голосів – понад 300 – віддали за пропозицію про «багатомужність» і там вже більшість підписів таки від жінок.
Такі пропозиції чітко показують, наскільки вкорінені стереотипи про соціальні ролі. Хоча в реальності все вже геть по-іншому. Жінкам, які в наш час воюють, волонтерять, без знання мов та законодавства облаштовують гідні умови життя собі, дітям та літнім родичам за кордоном, навряд чи зараз до думок про багатоженство, щоб рятувати демографічну ситуацію в країні. Як і не в голові їм історії про багатомужність, де тебе начебто утримують, але в разі чого можуть «віддати» іншому чоловікові, бо тепер ти не по кишені. Зрештою, хоча, мабуть, це мало бути основним: розглядати жінку лише як продовження «козацького роду», як ідеться в одній із петицій, – це сприймати її лише як інкубатор. Також це означає дискримінувати тих, які з певних причин не можуть або й не хочуть мати дітей. Але при цьому є самодостатніми що з чоловіком, що без нього. Хоча самих чоловіків у цих петиціях теж описують лише як генетичний матеріал або спонсора, котрий має когось забезпечувати, поки жінка «витрачає свої гроші на себе». В той час як по всій країні виникає мережа тато-хабів та поширюють ідею відповідального татівства, де чоловіків закликають брати активну участь у вихованні дітей, навіть якщо шлюб розпався, окремі люди вперто хочуть повертатися назад і підкорятися тим патернам поведінки, які вже віджили своє.
Головне зображення: depositphotos
