Чи важлива «декомунізація»? Пам’ятник є потужним інструментом пропаганди, який робить події минулого видимими в сьогоденні. Публічне мистецтво цього типу визначає героїв історії та пише історію ідентичності нації. Руйнування ж має на меті розірвати наш зв’язок із минулим, псування показує, що об’єкт – що або кого він символізує – безсилий, нездатний захистити себе.
Війна в Україні стала поштовхом до «декомунізації» в країнах Східної Європи, а також в країнах Балтії.
Протягом останніх кількох років деякі пострадянські країни обговорювали майбутнє своїх військових пам’ятників радянської доби, багато з яких відзначають роль Червоної армії у Другій світовій війні та, зокрема, боротьбі з фашизмом. Але, окрім кількох помітних випадків демонтажу пам’ятників, ними частіше нехтували, спотворювали чи іншим чином змінювали.
Країни, які в радянський період перебували в «орбіті» Москви, особливо Польща та країни Балтії, найрезультативніше приступили до демонтажу пам’яток зі своїх громадських місць.
Президент Інституту національної пам’яті Польщі Кароль Навроцький розповів, що за останні три місяці в Польщі знесли вже понад 20 радянських пам’яток, всього в планах 60. Пам’ятник у місті Бжег, демонтаж якого розпочали 24 серпня, став 24 знесеним з березня. Навроцький заявив, що за час своєї каденції хоче завершити процес декомунізації у Польщі.
Естонія також вирішила прибрати з громадських місць військові пам’ятки радянської доби, а саме демонтувала пам’ятник T-34 у Нарві – танк було перевезено до Естонського військового музею під Таллінном.
Цей крок спрямований на те, щоб завадити «мобілізувати ще більшу ворожість у суспільстві та розкрити старі рани» після вторгнення росії до України, заявив уряд.
Латвія
25 серпня у столиці Латвії Ризі був демонтований бетонний обеліск, увінчаний радянськими зірками, який був центральним елементом монумента на згадку про перемогу Червоної Армії над нацистською Німеччиною.
Меморіал Перемоги був побудований у 1985 році та отримав офіційну назву «Пам’ятник визволителям Радянської Латвії та Риги від німецько-фашистських загарбників».
Варто відзначити, що у зв’язку із вторгненням росії в Україну Латвія видала указ про те, що всі об’єкти, які прославляють тоталітарні режими, мають бути знищені до 15 листопада. У тому числі пам’ятник Перемоги Радянському Союзу, споруджений 1985 року.
Литва
У Литві точилися гострі дебати навколо пам’яток радянської доби. У липні розпочався демонтаж пам’ятника, встановленого на ознаменування перемоги радянської армії. Залишуться лише частини, на яких вигравійовано імена полеглих радянських воїнів.
Фінляндія
На початку серпня у столиці Фінляндії Гельсінкі монумент «Світ у всьому світі» було знято та передано на зберігання Художньому музею Гельсінкі. Це був подарунок Радянського Союзу у 1989 році, і вперше він був представлений публіці у 1990 році.
Декомунізація в Україні
В Україні закон про «декомунізацію» ухвалений у квітні 2015 року. Прийнятий закон забороняє використання комуністичної символіки та пропаганду на пам’ятниках, місцях і назвах вулиць.
За даними Українського інституту національної пам’яті, після 5 років дії закону про декомунізацію в Україні було змінено назву:
- 51-ї тисячі об’єктів топонімії,
- майже тисячі населених пунктів,
- 26-ти районів,
- 75-ти закладів освіти,
- понад 30-ти залізничних об’єктів та морських портів.
Щодо монументів, пам’ятних знаків, то близько 2500 було демонтовано або усунуто з публічного простору, з яких понад 1300 – це монументи Леніну.
Пам’ятники увічнюють
На тлі соціально-економічних проблем встановлення деяких монументальних об’єктів може виглядати безневинно або навіть пройти повз увагу людей; проте це особливо дієвий інструмент дії. Встановлення пам’яток, меморіальних дощок і т. д. допомагає впровадити у суспільство думку типу «якщо це тут встановлено, це важливо».
З початком повномасштабного вторгнення рф в Україну «монументальне питання» абияк просунулося: понад 70% українців підтримуватимуть демонтаж структур, пов’язаних із країною-агресором. Однак 40% проти знесення пам’ятників, присвячених Великій Вітчизняній війні. Здається, зараз час поговорити про те, що демонтаж пам’ятників означає не забуття історії, а її переосмислення. І зараз, напевно, найкращий час для того, щоби остаточно викорінити «рузькі» елементи з ландшафту українських міст, сіл та культури.
росія точно не має формувати політику пам’яті в Україні.
