24.04.2024
У Хоросткові вивчають та розвивають бойовий гопак  фото Гусятинський краєзнавчий музей.

У Хоросткові вивчають та розвивають бойовий гопак 

Одним з найяскравіших проявів традицій та основ козацького бойового мистецтва є гопак, шлях духовного та тілесного вдосконалення чоловіків. В сучасному світі цей стилізований танець є хореографічною візитівкою України.
Історія виникнення гопака пов’язана з бойовими тренуваннями козаків Запорізької Січі в 16-18 століттях. Тому спочатку це був виключно чоловічий танець. Козак потрапляв на Хортицю і його одразу скеровували на навчання- читати, писати, грати на музичних інструментах і танцювати. Останній пункт видавався найбільш дивним, але це тільки спочатку. Бо гопак – танець не простий. Це своєрідна розминка, під час якої відпрацьовували основні бойові елементи – блискавичну швидкість, потужні удари рук і ніг, сталеву стійку й тактику. Згодом гопак, завуальоване під танець бойове мистецтво, поширився і за межі Запорізької Січі.
На теренах Гусятинщини бойовий гопак вивчається та розвивається на заняттях гуртка «Бойовий гопак» на базі ліцею №2 м. Хоростків Хоростківської міської ради. Гурток працює за навчальною програмою з позашкільної освіти фізкультурно-спортивного напряму «Бойовий гопак», керівником якого є Ольховецький Михайло Павлович.
Михайло Павлович народився 10 вересня 1970 року в м. Хоростків Тернопільської області.
З дитинства юний Михайло цікавився та захоплювався бойовими мистецтвами. Юнаком наполегливо займався боксом. Паралельно вивчав історію та теорію бойових мистецтв різних народів. Так натрапив на дослідження Володимира Пилата. Щоб ближче познайомитися з ним, поїхав у Львів на семінар Міжнародної асоціації Бойового Гопаку. Там Михайло Павлович захопився цим українським прадавнім мистецтвом і почав ним займатися. За декілька років пройшов всі рівні зростання майстерності, що дало право йому стати Вчителем.
У 1998 році на волонтерських засадах заснував гурток Бойового Гопаку на базі Хоростківського цукрового заводу . Серед вихованців гуртка не тільки хлопчики, а й дівчатка. Їх називають амазонками. Для дівчаток розроблено окрема методика тренувань, одягу, методика ведення бою (з косою, хустиною). З своїми юними гопаківцями Михайло Павлович старанно опановував усі ази цього бойового мистецтва і результати його праці говорять самі за себе. За час роботи гуртка його вихованці багато разів брали участь у регіональних, всеукраїнських та міжнародних змагах. І завжди завойовували призові місця.
Не одне покоління гопаківців виховав Михайло Павлович. До сьогодні ці вже дорослі чоловіки та жінки живуть за принципами козацького кодексу честі, які прищепив їм Вчитель. З вдячністю згадують його заняття, де обов’язково є молитва, козацька пісня, вшанування пам’яті Героїв України. незабутній слід в пам’яті вихованців залишають і щорічні червневі вишколи на базі оздоровчо-спортивного табору села Звенигород Львівської області, де гопаківці займались не тільки посиленою фізичною підготовкою, а й вивчали лікарські властивості різнотрав’я, фольклор та усну творчість рідної землі, вивчали забуті козацькі пісні біля вечірньої ватри .
Щороку Михайло Павлович зі своїми гопаківцями ходить в походи в гори Медобори для розвитку навиків виживання без умов цивілізації.
З перших днів повномаштабного вторгнення Росії на нашу землю, в часи коли наша незалежність та державність потребує захисту, Ольховецький Михайло Павлович добровольцем вступив в лави ЗСУ і з честю виконує постулати Кодексу лицарської честі українського козацтва не словом, а ділом ризикуючи власним життям. Багато дорослих вихованців гуртку «Бойовий Гопак» сьогодні також на фронті захищають рідні землі від орківської навали. А молодші гопаківці та їхні батьки підтримують свого вчителя волонтерською роботою і з нетерпінням чекають його повернення з Перемогою, повідомляє Гусятинський краєзнавчий музей