Найдавніші писанки, знайдені на території Київської Русі, датуються XI—XIII ст. Це були глиняні моделі яєць, декоровані поливами.
Знахідки давніх писанок пов’язані зі звичаями закопувати яйця на ниві задля врожаю, чи класти їх у поховання з метою вшанувати батьків і дідів, аби отримати від них заступництво. З часом писанки стали виключно великоднім атрибутом, який, послаблюючи первісне релігійне значення, зберіг естетичне.
З давнини у багатьох народів яйце символізувало сонце, що несе із собою життя, радість, тепло, відродження природи. Саме тому яйце стало атрибутом весняних культових народних обрядів, пов’язаних із пробудженням землі. Його дарували один одному на Великдень. А ще було прийнято підносити яйце як подарунок язичницьким богам, дарувати друзям і благодійникам у перший день Нового року й у день народження.
Поверхню яйця вкривали поливою й розписували круговими смужками або рослинним орнаментом — стилізованим деревом життя, використовуючи такі фарби: жовту й зелену або чорну чи темно-коричневу.
Три одиниці найдавніших писанок зберігаються в музеї, інформує Тернопільський обласний краєзнавчий музей.
Дві з них – шкрябанки, орнаментовані насічками у секторах. В кожному секторі приблизно 9 горизонтальних рисок. Знайдені у 1987 році під час розкопок Прикарпатської археологічної експедиції (кер.- д. і. н. Інституту археології АН СРСР Ірина Русанова) .
Третя була знайдена під час археологічної розвідки Олегом Гаврилюком, завідувачем відділу стародавньої історії Тернопільського обласного краєзнавчого музею. Писанка орнаментована, вкрита поливою чорно-зеленого відтінку. На поверхні поливи є розпис хвилястими лініями.