У ведмежому притулку «Домажир», що у селі Жорниська на Львівщині, мешкає 29 ведмедів. Переважно в усіх із них сумний досвід взаємин із людиною: життя у тісних клітках, побої та голодне існування на притравочних станціях.
Як тварини потрапляють у притулок
Притулок для бурих ведмедів «Домажир» заснований у 2017 році за підтримки міжнародного благодійного фонду із захисту тварин «Чотири лапи» (Four Paws), що базується у Відні. Мета притулку — створити наближені до природніх умови для реабілітації ведмедів, яких врятували.
З інформаційних стендів, що розташовані обабіч екскурсійної дороги у притулку, стало відомо, що зараз близько 200 ведмедів в Україні перебувають у місцях незадовільного утримання: на мисливських станціях, приватних звіринцях і цирках, або у клітках при ресторанах чи готельно-розважальних комплексах.
Дізнавшись про перебування у таких умовах, працівники «Домажиру» за допомоги органів влади чи добровільної згоди власника, забирають тварину. У притулку ведмідь потрапляє на карантин, де його ветеринари оглядають, вакцинують та лікують. А ще розробляють індивідуальний раціон харчування. Спочатку тварина адаптовується у спеціально відведених для цього ділянках притулку, пізніше її переводять у більш природні умови.
Найсумніші ведмеді в неволі
У кожного із мешканців притулку своя історія: всі різні і всі схожі водночас. Ведмідь Потап 8 років жив у малій клітці біля ресторану. Він любить гратися і добре попоїсти. А ще він вміє пробачати. Ведмедиця Маша, яка живе із ним у вольєрі, врятована із притравочної станції, де на неї нацьковували собак. Зараз Маша довіряє людям, але собак боїться і дотепер.
Аня із Харкова, там її утримували приватні особи. Потім перевезли до Покровського звіринця, де були настільки жахливі умови, що влада конфіскувала ведмедицю. Тимчасово її довелось бути у приватному зоопарку у Василівці, а вже звідти вона потрапила у «Домажир». Схожа історія у Френкі: бурий ведмідь народився у Черкаському зоопарку, гастролював у цирку, утримувався у Покровському звіринцю, де його також конфіскували владні органи. Після тимчасового перебування у Василівці, ведмідь замешкав у «Домажирі» із Анею.
Маня також із ресторанних «атракцій», а Квітка жила у клітці у 4 квадратних метри з якої її випускали лише для того, щоб нацькувати собак. Настю врятували від торговців дикими тваринами. Ведмідь Лео жив у бетонному вольєрі на території президентської резиденції «Синьогора» в Івано-Франківській області. Його разом із ведмедицею Меланкою знайшли на смітнику одного із сіл, де вони шукали їжу.
Такі сумні історії великих бурих тварин, які зараз живуть у притулку
Ведмежий звички та вподобання
Кожен ведмідь у притулку має свої звички. Потап і Лео дуже люблять купатся, Маша — посмакувати рибкою, а для ведмедиці Насті найкращі ласощі— виноград. Квітка любить яблука і кавуни. Улюблена їжа Меланки — зелене листя і гілки малини, а ще, як і в Лео, жолуді. Ласка полюбляє горішки та грушки, Міша — яблука та виноград.
Ведмедик Бодя любить лазити по деревам. Видершись на високу гілку, він оглядає свої володіння. Настя, сусідка Боді, любить розставити нові іграшки на свій смак. Ведмедиця Юля дуже активна, рано лягає спати і довго купається.
А ведмедиці Крістіні 25 років. У неї незвичайний колір шерсті, світло-коричневий. Крістіна пережила роботу у цирку та утримання у малій клітці. Через захворювання її прийшлось видалити око. Але незважаючи на все це, тварина досить активна і дуже любить купатися.
Працівники притулку зізнаються, що потрапляють ведмеді до них не у найкращому стані: дратівливі, перелякані, із хворобами та порушеннями. Але завдяки правильній терапії через деякий час вони адаптовуються до нових умов і поводяться так, ніби нічого лихого їм не доводилось пережити.
«Домажир»: як доїхати, де перекусити та як поводитись
Притулок працює з 10 до 19 години щодня, окрім понеділка. Найкраще добиратися до місцини своїм транспортом, трасою у напрямку Янова, хоча до села Жорниська також їздить маршрутка. Відстань зі Львова до притулку 15 кілометрів. Через пандемію коронавірусу поїздку краще планувати заздалегідь, бо на території «Домажиру» діють карантинні обмеження.
При в’їзді ви зустрінете цікаве кафе «Мед та ягода» із декількома відпочинковими зонами, серед яких є «Хатка Чугайстра», «Барліг Потапа», «Зона барбекю». А меню закладу і їхній фірмовий яворівський пиріг з грибною підливою не залишить байдужими ні дорослих, ні дітей.
Спеціально для вас ведмеді не вийдуть, бо притулок це їх домівка, а не атракціон. «Наголошуємо, що ведмеді не зобов’язані розважати людей і виконувати побажання чи накази,» — йдеться на інформаційному стенді перед входом у притулок. Але ведмеді, які мешкають у «Домажирі» звикли до людей, тому когось із них побачити все ж таки вдасться.
Головними правилами, яких просять дотримуватись відвідувачів є: не вживати алкоголю та не курити вздовж екскурсійного маршруту, не шуміти, не заходити у службові зони, а якщо відвідуєте притулок із тваринами, слід тримати їх на короткому повідку. Годувати ведмедів заборонено, бо кожен ведмідь має свій раціон.
Цей матеріал побачив світ завдяки поїздці організованої у рамках навчання Eco Media School BY UA Школи екологічної грамотності.
Світлини взяті зі сайту ведмежого притулку Домажир
