Польські та українські дослідники описали парне захоронення коней на Тернопільщині, датоване бронзовою добою. Тварин поховали у дзеркальному положенні передом один до одного приблизно у XV столітті до нашої ери, а при житті могли їх використовувати як тяглових коней для колісниці чи возу. Про таке йдеться у Journal of Field Archaeology. 
Де знайшли коней?
Дослідження проводили вчені Університету імені Адама Міцкевича в Познані з польськими та українськими колегами неподалік селища Гусятина, що в Тернопільській області. Там розташований округлий курган розмірами 40 на 30 метрів, що височіє на 0,6 метра над землею. Там було чимало знахідок, включно з людськими рештками та керамікою VII-VI століття до нашої ери. Однак на глибині пів метра науковці натрапили на старішу могилу. Вона була велика, прямокутна, шириною 3,4 метра та довжиною 2,4 метра із залишками дубового покриття. На її дні лежали на боку скелети двох коней, повернутих одне до одного передом. Радіовуглецевий аналіз зубів та решток деревини з могили датував поховання приблизно XV століттям до нашої ери, що відповідає бронзовій добі на території, повідомляє nauka.ua 
Чому коней так поховали?
Вивчення скелетів розповіло деталі з життя тварин. Так, вчені визначили, що обоє коней були самцями, згідно з генетичним аналізом — гнідими або дуже темними чи навіть чорного кольору. Вік на момент смерті одного оцінили в 14-15 років, другого — 15-16. Стан зубів вказує, що їх належно утримували й годували, іноді використовуючи як тяглових (чи може й верхових), але не навантажували їх надмірно. В другого коня передні зуби були трохи більш зношеними, імовірно, через те, що він їв із мішка для годування, із яким зуби регулярно контактували. Тож тварини мали велике значення для свого власника.
Та схоже, другий кінь був ціннішим для власника. Після смерті його задні ноги розмістили поверх першого, що може вказувати на його домінантність. Також, хоча біля обох коней розмістили збрую із оленячих рогів та бронзи, біля другого речі були більш вишуканими. Можливо, його цінність була обумовлена більшими розмірами, зокрема він був на 15 сантиметрів вищим за іншого. Не виключено, що за його смертю послідувало вбивство другої тварини задля спільного поховання.
Вважають, що парні поховання коней у бронзову добу вказують на використання тварин для запрягання в колісниці. Імовірно, така доля була і в знайдених на Тернопільщині коней.
