Проблеми із доставкою газет, зменшення доходів від реклами та звільнення працівників, – як після 24 лютого вдалося втриматися на плаву окремим районним медіа Тернопільщини.
Волонтерство та журналістика
Останній випуск друкованого варіанту газети «Голос Лановеччини» вийшов 23 лютого 2022 року, розповідає головна редакторка видання Наталія Гамера. Попри активну волонтерську діяльність та поїздки в зони бойових дій вона також тримає на собі сайт видання – через місяць після повномасштабного вторгнення троє працівниць «Голосу…» звільнилися, залишилася лише вона:
«До цього часу продовжую наповнювати сайт, заплатила за його обслуговування власні кошти. Завдяки участі у проєктах Тернопільського пресклубу та особисто Анжелі Кардинал, а також Богдані Стельмах із Волинського пресклубу та НСЖУ я ще в журналістському строю. Не припиняю волонтерської діяльності, пишу про захисників, про роботу тилу і вірю, що після перемоги мені вдасться відродити друкований варіант газети. Але для цього потрібні журналісти, яких, на жаль, сьогодні зі мною немає».
За словами редакторки, сайт наразі доходу не приносить.
«У нашому регіоні люди активні в допомозі фронту. Марно сподіватися, що хтось зацікавиться у випуску газети. Та й багато інформації є в соцмережах. А претендувати на зовнішню допомогу марно, оскільки розумію, що моїм колегам на тимчасово окупованих та деокупованих територіях набагато важче. Тож вся підтримка нині спрямована саме їм. Але я оптимістка. І знаю, що ще не було так, щоб не було ніяк. Якось та й буде. А буде все ок», – коментує Наталія Гамера.
Зменшили кількість сторінок та шукали спонсорів
Директор газети «Голос народу»/сайту «Чортків.city» Любомир Габруський розповідає, що проблеми, з якими вони зіткнулися з початком широкомасштабного російського вторгнення, навряд чи відрізняються від тих, які постали перед іншими.
«Можливо, нам було трохи легше, адже знаходимося в глибокому тилу. Наше медіа поєднує Чортківську районну газету “Голос народу” і з жовтня 2018 року – сайт “Чортків.City”. Різко впали доходи від реклами і оголошень, розміщення матеріалів на комерційній основі. Особливо це стосується газети. Крім цього, суттєво подорожчав папір, а звідси й послуги друку. Ми змушені були перейти до чотиристорінкового номера, хоча раніше виходили на восьми сторінках, а до ковіду – на 12-ти, відмовились від повноколірного друку тощо. Фактично ми були на межі зупинення виходу друкованого медіа. Тому шукали спонсорів», – розповідає редактор видань.
Допомога від міжнародних фондів надходила зазвичай лише для тих медіа, які були в тимчасовій окупації чи на лінії фронту, а на тих, хто «в тилу», тоді не звертали уваги. Такого висновку дійшли, адже кілька разів заповнювали анкети з метою отримання різного роду допомоги від грантодавців. Зрештою, нікуди не поділася і проблема із застарілим технічним оснащенням редакції: старі комп’ютери, фотоапарат, яким понад десять років. Однак такі запити наразі не в пріоритеті, особливо якщо мова про умовно безпечну Тернопільщину.
«Наприкінці весни ми домовилися про співпрацю зі спонсорами, увівши їх в співзасновники газети. Це не політичні сили, а люди з бізнесу – аграрна сфера. Таким чином нам вдалося зберегти вихід нашого видання до кінця минулого року, а з початку цього року збільшити тираж у понад два рази. Зараз ми виходимо накладом 4 тисячі примірників», – описує ситуацію Любомир Габруський.
Він також говорить про брак кадрів та необхідність переналаштовувати роботу редакції.
«Щодо сайту, ми його наповнюємо поточними новинними матеріалами чи тими, які йдуть в газету. Хотілося б мати у штаті молоду людину з фаховими знаннями, якої нам наразі бракує. Оскільки ми по своїй суті “газетярі”, з великим досвідом роботи в газетній журналістиці, важко перелаштуватись на сайт – він вимагає щоденної кропіткої роботи, в тому числі поширення матеріалів в соцмережах, роботи з відео тощо. Тут потрібна людина з “новими мізками”. Хоча сайт вимагає менше коштів для його існування і підтримки, але на цей час редакцію “годує” саме газета, а не навпаки. Розуміємо, що за ним перспектива. Але хочемо й зберегти газету з більш як 80-річною історією», – каже редактор видань.
Вчаться робити відео та нативну рекламу
Про проблеми з доставленням газет через реформи на «Укрпошті» розповідає редакторка «Інформаційного центру “Новини Шумщини”» Алла Омельчук. За її словами, через неякісну роботу окремих пересувних відділень люди часто залишалися без передплаченої газети, що згодом почало позначатися на тій же передплаті. Адже нащо підписуватись на те, чого зрештою не отримуєш?
«Є села, коли людям місяцями не доставляли газети, а залишали то в магазинах, то в барах, у сільських радах. В результаті по окремих пересувних відділеннях тиражі впали. Хоча там, де є наші відділення й працюють наші листоноші, все добре. Під час війни люди більше потребують інформації, особливо громадяни середнього і старшого віку. Тим паче коли були відключення світла і не працював інтернет, тоді ми продавали газету в роздріб. Люди телефонують, постійно про неї питають. Ми вже думали, як на місцевому рівні створити альтернативу, вже маємо певні ідеї, якщо і надалі буде така неякісна доставка», – розповідає редакторка «Новин Шумщини».
Що ж до роботи самої редакції, то в березні 2022 року провели оптимізацію на підприємстві.
«Дехто розрахувався, але це не творчі працівники. Один служить, хтось брав відпустки своїм коштом. Також зменшили наші зарплати: якщо раніше до окладів могли додавати інтенсивність, преміювання, тепер залишилися фактично на голих окладах», – пані Омельчук звертає увагу, що робота без відпусток та за невисоку платню виснажує працівників. У їхній редакції двоє творчих працівників, які відповідають за написання матеріалів, вичитування та верстку. Це забирає чимало часу.
Однак, попри складну ситуацію, в редакції шукають шляхи розв’язання проблем.
«Минулого року ми працювали по 3 грантових проєктах: з двома співпрацювали, один написали самі. Але найціннішою є співпраця з Тернопільським пресклубом, який підтримує нас, відколи комунальні газети реформували. Ми їм дуже вдячні. Бо це і матеріальна підтримка, і навчання, і тренінги, як все робити по-новому. Співпрацювали також із Волинським пресклубом».
Водночас Алла Омельчук каже, що з напрацьованої бази рекламодавців, вони все ж мали на кого розраховувати.
«Є десятки рекламодавців, які одразу на наступний рік поновлюють рекламу. І на початку цього року вони зробили так само, бо бачать, що наша газета має попит. Тож ми будемо працювати в плані нативної реклами. У співпраці з Тернопільським пресклубом вчимося знімати кепшн-відео. Одне з перших мало 3 тисячі переглядів, а останнє – під 40 тисяч. Ми навіть не сподівалися, що так піде», – Алла Омельчук бачить у таких успіхах можливість розвивати ресурс далі, робити ролики для підприємців – адже це може стати статтею доходів для видання.
Ірина Небесна, регіональна представниця Інституту масової інформації в Тернопільській області
Головне зображення: pixabay
