Бахмут став одним із символів важкого протистояння pocійській навалі. Бійці працюють на дуже складній місцевості, у холоді та болоті. Досвідом війни в цих умовах ділиться командир роти 204-го батальйону Сил ТрО з позивним “Прокурор”.
Ворог шукає слабке місце
Одне з основних правил, яке діяло в нашій роті, – боєць не відкриває вогонь без наказу командира. Це пов’язано з тактикою виснаження, яку використовують pocіяни.
Ворог посилає маленьку групу, яка підкрадається до наших позицій повзком, ця група може повзти до нас годину, може дві. Потім вони ховаються за якесь укриття і починають шуміти, наприклад, ламати гілки. Реагуючи на шум, недосвідчені бійці відкривають вогонь, а коли стоїть фронт і починає стріляти один – починають стріляти всі. Таким чином ворог виявляє наші позиції та провокує на витрати боєкомплекту (БК).
Якщо противник розуміє, що з нашого боку сидять нервові хлопці, які відразу починають стріляти, то вони бачать у цьому слабину. А виявивши слабке місце, ворог починає атаку хвилями.
23 грудня ми вели 6-годинний бій на своєму напрямку, відкинули pocіян, і вони зрозуміли, що в нас їм ловити нічого. Після цього вони зосередились на іншому напрямку. Тож дуже важливо доносити до бійців, що відкривати вогонь можна, тільки якщо бачиш ворога візуально або за командою.
Атака малими групами
Атака ворога починається з артилерійського обстрілу, можуть працювати АГС, мінометка чи все разом. У цей час вони вимикають свій РЕБ і спостерігають за боєм з дронів.
Потім ворог в першій хвилі посилає «м’ясо» – ці люди, вважай, смертники, позаду за ними стоять загороджувальні загони. Також із цією групою йде так званий «загонщик», який скеровує, підбадьорює «смертників», показує напрямок атаки. Їхня мета – витратити твій БК і щоб твоя зброя заклинила. А вже після них починають працювати специ.
Ворог використовує тактику малих груп. Це робиться для того, щоб не було великого скупчення людей, по якому вдарить артилерія. У групі може бути від 5 до 10 людей, усі бійці там знають свої ролі, хто за що відповідає і як працювати.
Також були випадки, коли pocіяни перевдягались у наш піксель, більш того, серед них є ті, хто вміє розмовляти українською. Тож коли зіткнення йде на такій короткій дистанції, є реальна загроза переплутати чужих зі своїми.
Лопата важливіша за автомат
Чого в pociян не відняти, так це те, як вони окопуються. За Статутом у тебе є півтори години на те, щоб вирити окоп для стрільби стоячи. Вони в цей норматив вкладаються, і це їм дуже сильно допомагає. На жаль, з нашого боку такий ентузіазм присутній не завжди.
Був випадок, коли ворог вибив сусідній з нами підрозділ з траншеї. Одна з причин полягала в тому, що траншея була не глибока, і наші бійці ніяк не могли її заглибити. Окупанти зайняли траншею ввечері, а під ранок перед нею вже лежав бруствер ледь не в зріст людини.
Тому нам потрібно посилювати роботу з бійцями в цьому напрямку й доносити до бійців, що копати потрібно в будь-яких умовах. В якомусь сенсі лопата важливіша за автомат, тому що без надійного укриття автомат тобі мало допоможе.
Що брати із собою на «мінус»
На позиції кожен іде з рюкзаком. Береш БК стільки, скільки зможеш нести, а також воду хоча б 1,5 літра. Їсти там майже не хочеться, вистачає кількох енергетичних батончиків на добу. Сухпаї на «мінус нуль» ми взагалі не брали – це лишній шелест та сміття.
Також у рюкзак потрібно покласти чисту ганчірку, вологі серветки та засіб, щоб ти міг в окопі почистити зброю. Обов’язково взяти клейонку – на неї викладається БК, щоб брати чисте, нею ж можна накриватись під час дощу. Також обов’язково мати з собою лопату.
На точці евакуації обов’язково має бути додатковий БК та додаткова зброя. Тому що в траншеї бійці постійно ходять, чіпляють землю, і зброя забруднюється, тож потрібно мати запасну.
Щодо магазинів, то у моїх хлопців було по 12-15 магазинів, і все одно цього недостатньо. У мене був випадок, коли одна людина вистріляла 1 тис. набоїв за добу. Саме тому дуже важливо, щоб на точці евакуації був додатковий БК і обов’язково резервна зброя.
Усе сміття, яке ти наплодив на позиції, треба забрати із собою, інакше там буде смітник, у якому неможливо воювати.
Командирам
Вкрай важливо, щоб командири всіх ланок – від командира відділення до комроти – спілкувались з бійцями й доносили інформацію. Коли люди знають, хто стоїть праворуч, хто ліворуч, яка обстановка, – вони стійко воюють. Якщо цього не робити, то з’являється місце для чуток і різних домислів.
Також приділяйте особливу увагу роботі з приданими силами. Вкрай важливо докладно і повною мірою проводити інструктаж новоприбулим підрозділам. І робити це потрібно до того, як вони заходять на позиції, бо там уже буде не до розмов.
“Від бійця до бійця” — спільний інформаційний проєкт Українського ветеранського фонду та Сил територіальної оборони ЗСУ.
Ілюстративне фото Дмитра Ларіна.
