Атлас Тернопілля: скарби Потоцького, коштовний перстень та інші легенди фортеці в Підзамочку

Вже роками Тернопільщину неофіційно називають краєм замків та фортець. Замків тут і справді багато – понад сотню.

Ці давні свідки славного, драматичного, а іноді і трагічного минулого нашого краю, до сьогодні зберігають колишню велич та монументальність. І якщо наш край володіє третиною цих нерухомих пам’яток історії і культури України, то Бучаччина є одним з лідерів за їх кількістю в Тернопільській області. Однак, дивує навіть не їх кількість, а так би мовити «якість», тобто, історія, легенди, незвичні знахідки.

Залишки суворих фортечних мурів височать над багатьма поселеннями нашого краю,  вони першими кидаються у очі подорожнім. Однак трапляються замки, що скромно причаїлися, наче сховалися від цікавого ока. Якраз таким є замок у селі Підзамочок, що на Бучаччині.

Село Підзамочок розташоване на лівому березі річки Стрипи і є одним з найчарівніших куточків в околицях Бучача.

Як виникла назва села Підзамочок достеменно не відомо. Але існує легенда, що походження назви пов’язано саме із замком, який колись велично здіймався на стрімкому пагорбі над Стрипою, як засторога для нападників, як додаткова міць оборонних мурів на підступах до Бучача.

Спершу в цій місцевості був тільки замок, згодом довкола нього почала з’являтися житлова забудова. Поселення потроху розросталося. Таким чином, під замком виникло село, яке імовірно почало називатися Підзамче, а згодом назва трансформувалась у Підзамочок.

Підзамочківські фортифікаційні укріплення складаються із замку, бастіонної та равелінної систем, валів, ескарпів, які із заходу замикали оборонний пагорб.

Фортецю будували з місцевого червоного ламаного каменю. В плані вона вважається чотирикутником, що звужується до південного оборонного вузла, який по суті являє собою в’їзний комплекс із аркоподібною брамою. Лицева сторона в’їзду і на даний час має привабливий вигляд, а в часи розквіту замку, мабуть, вирізнялася особливою ошатністю.

Над замковими воротами розміщена оригінальна гербова композиція у вигляді барельєфної пластики. Тут грізні леви по обидва боки символічного щита з геральдичними знаками. Майже 100 літ тому дана кам’яна плита мала дещо інший вигляд… На жаль, до нашого часу не зберігся той ярус, на якому були витесані ангели, що тримали сувій з грецько-латинським написом.

Поряд з брамою – низка підвальних приміщень, де могли бути склади чи в’язниця. Народна легенда розповідає, що звідси до Бучача вели підземні ходи, в яких легко могла проїхати бричка, запряжена двійкою баских коней. З давнини також побутують легенди, що в одному з них сховано скарби магнатів Потоцьких. Шукають ці скарби вже кілька століть…

У своїй книзі «Привиди Старих замків (Тернопільщина» Василь Бурма описує крутий обрив, що знаходиться в північно-західній частині замку, який  утримують потужні кам’яні ескарпи. Над урвищем – стара, з покрученим віттям липа, яка до нині береже таємниці давньої легенди про дочку коменданта.

Красуня, закохавшись у хлопця, що аж ніяк не відповідав вимогам суворого батька, втекла підземним ходом до берега Стрипи… Значить, на думку пана Василя, той тунель реально міг би існувати, але зелена дернина часу поховала під собою всі таємниці.

Цікавою також є легенда, описана в книзі М. Станкевича «Бучач та околиці» про кам’яну фігуру святого Антонія Падуанського, яка стоїть в підніжжі замку, на березі річки Стрипи.

Граф Потоцький в оточенні багатьох гостей любив розважатися на ріці неподалік «папірні». Якось одна із панянок, плаваючи в човні, впустила у воду коштовний перстень. Слугам негайно наказали розшукати його, пообіцявши велику винагороду тому, хто його знайде.

Десятки плавців обнишпорили кожен камінчик під водою, решетами просіювали пісок, але все марно. Перстень зник. У відчаї панянка почала ревно молитися до святого Антонія, і сталося чудо – коштовність знайшлася… на дні човна. Всі були вражені незвичайним випадком. А граф доручив спорудити пам’ятник святому на березі Стрипи. Ось і сьогодні стоїть фігура святого  Антонія з Ісусом на руках.

Отож, твердиня Підзамочка начебто дублювала роль і долю Бучацького замку, була пов’язана з ним спільним ланцюгом історії, проте мала і свої цікаві особливості, що привертають увагу туристів навіть в сьогоденні і міцно вкарбовуються в пам’ять.

Автор тексту: Довгаль Марія,
наукова співробітниця
Національного заповідника «Замки Тернопілля»