У п’ятницю, 24 березня, близько 8.30 новина про загибель відомого жителя Тернопільщини/бійця ЗСУ з’являється на одному з інтернет-ресурсів краю. Незабаром – на ще одному. Єдине джерело інформації – «товариш», офіційного підтвердження новина не має. За пів години її з сайтів забирають. Вже після того, як сама журналістська спільнота між собою засуджує дії «колег».
Але механізм вже запустили. Станом на вівторок, 28 березня, офіційної інформації щодо бійця досі немає. Хоча новину все ще можна знайти через укрнет. Всі ці дні, поки родина та друзі чекають на підтвердження чи спростування, люди пишуть некрологи на сторінці військового у фейсбуці. Дехто згодом їх все ж видаляє.
Минає один день. Окремі онлайн-ресурси регіону поспішають повідомити про загибель ще одного бійця. Цього разу джерелом вже є не товариш, а фейсбук-сторінка школи, в якій свого часу вчився чоловік. Чи перевірили працівники цих сайтів інформацію, звернувшись до територіального центру комплектувань та соціальної підтримки, чи уточнили, що якщо так, то чи рідні вже в курсі, і інформацію можна поширювати?
Начальниця пресслужби обласного ТЦК та СП Олена Величанська розповіла регіональній представниці ІМІ, що особисто до неї за уточненнями ніхто із тих сайтів не звертався. У свою чергу Величанська зауважила, що повідомляє інформацію про загибель військових безпосередньо пресслужбі ОВА лише після того, як про це повідомлять родині загиблого.
Лише після цього про загибель інформують місцеві органи влади.
Допис на сторінці школи опублікували у суботу, 25 березня, о 10 ранку. На одному з сайтів – вже за 2 години опісля. Офіційна інформація про загибель військового на сторінці міського голови Тернополя з’явилася в неділю, 26 березня, о 16.15 год. Понад доба різниці.
Не рахуються з почуттями родин
Здавалося б, за 9 років війни на такі граблі наступати вже не мав би ніхто. Є чіткий алгоритм, у кого можна уточнити дані й чи можна їх вже публікувати, аби самотужки не створити ситуацію, коли про загибель близької людини рідні дізнаються з соцмереж чи новинних ресурсів. Однак у гонитві за переглядами окремі видання продовжують нехтувати елементарними правилами.
У 2014 звичною практикою на Тернопільщині були новини в стилі «На Донбасі загинув ще один боєць з Тернопільської області». Не секрет, що журналісти часто дізнавалися про такі новини раніше за інших. Однак після кількох ситуацій, коли про загибель сайти повідомляли раніше, ніж дізналися рідні, тоді щоразу намагалися хоча б про людське око дотриматися вимоги – дочекатися «зеленого світла» від тодішніх військкоматів, поки сповістять родичам – а тоді вже подавати ім’я. Але перегляди навіть на абсолютно неінформативній новині збирали тисячами. Як і потоки негативних коментарів а-ля «Нащо ви про це пишете, якщо не називаєте ім’я? Знаєте, скільки людей тепер не мають спокою, бо думають, що це загинув хтось їхній?» – і читачі мали рацію.
Як варто робити
Ще на третьому місяці повномасштабного вторгнення у Комісії журналістської етики нагадували базові правила, як писати про загибель людей (цивільних чи військових) під час воєнних дій:
«Багато українських медіа використовують контент із соціальних мереж. В тому числі – такий, який стосується загибелі людей. Неприпустимо подавати фото й відео з соціальних мереж без будь-якої перевірки. Журналісти мають звернутися за підтвердженням загибелі до офіційних чи інших джерел: поліції, місцевої влади, військової адміністрації, Міністерства оборони, родичів чи колег загиблого», – при цьому зауважимо, що до родичів варто звертатися лише тоді, коли ви впевнені, що вони про загибель вже точно в курсі.
На початку березня 2023 року в мережі активно поширювали відео із розстрілом українського військового після слів «Слава Україні!». Тож журналістам вкотре наголошували: не поспішайте називати імена, перевірте!
В Інституті масової інформації після цього ще раз нагадали, як працювати з цією чутливою темою. Зокрема, як писати про смерть людей.
«Перед тим як повідомляти про чиюсь загибель, журналісту обов’язково варто переконатися, що сумна новина не стане несподіванкою для сім’ї померлого. Для цього спершу варто перепитати в офіційних осіб, зокрема в Генштабу ЗСУ, чи точно родичам уже сповістили про це», – однак в описаних вище випадках цим просто знехтували.
Однак наука цих 9 років, здається, обнулилася в окремих виданнях під час повномасштабного вторгнення. Часто це наслідок кадрової політики, коли на стрічку новин беруть людей, які вміють писати емоційні заголовки і робити все швидко, але при цьому не знають азів професійної етики та стандартів. Особливо, коли новинна стрічка – це тексти в копіпаст-стилі.
Однак у багатьох випадках це свідоме нехтування чужими почуттями і просто бажання першими подати інформацію, нехай навіть неперевірену. Потім її можна видалити з сайту. А про завдану моральну шкоду думати не доводиться – завжди є свіжіші новини.
Ірина Небесна, регіональна представниця Інституту масової інформації в Тернопільській області
Головне зображення: Тернопільська міська рада
