Майже два місяці тернополяни живуть у режимі від графіків вимкнення світла до графіків включення, намагаються пристосувати свій побут і роботу до них та просять справедливого розподілу електроенергії між усіма споживачами. Когось вимкнення світла практично не торкнулися, а дехто щодня просиджує годинами у пітьмі. Люди змучені і роздратовані недотриманням графіків, війною та інформаційним вакуумом.
Як живуть тернополяни без світла і яка ситуація у інших українських містах, розповідаємо далі.
Місто у пітьмі
У відповідь на наш запит у обленерго повідомили, що близько 20-25% електроенергії на Тернопільщині споживають об’єкти критичної інфраструктури. При цьому після масованих ракетних ударів на енергетичні об’єкти «Укренерго» встановило ліміти споживання потужності на рівні 60% від потреб області в цілому. А з настанням похолодання до –2 – – 3 градусів нижче нуля буде переглядатися частота і тривалість обмеження споживачів.
Наразі, залежно від мікрорайону та складеного графіку, світла немає від 3 до 18 годин кожного дня.
«У моєму житловому районі вимикають світло по 6 годин 2-3 рази на добу. Загалом до 18 годин в день світла немає. Світло не з’являється повністю навіть на вихідних. При цьому я працюю у центральній частині міста, то там світла не вимикають взагалі. Я вже жартую, що потрібно переїжджати жити на офіс,- каже Юлія. – І коли «Тернопільобленерго» публікує графік відключень, то з’являється надія, що можна буде щось спланувати, підлаштувати своє життя під цей графік. Проте його насправді дуже часто не дотримуються, а дотелефонуватися до компанії, щоб щось з’ясувати неможливо. Слідкую за коментарями у мера на сторінці у Фейбуці. Безліч людей скаржаться на хаотичність і недотримання графіку вимкнень. Так, ми розуміємо, що війна, але рекомендації запастися ліхтариками і водою – не панацея. Бо нинішня ситуація виглядає просто як безлад і безкарність».
І якби ж тільки темрява була єдиною проблемою. Однак люди зіштовхуються з труднощами, про які раніше й не думали і на які не звертали уваги.
«Велика проблема для мене ліфт, – каже Катя про свій 10-й поверх. – Спустити дитячий візочок чи винести пакет із продуктами – завдання не із легких. Тож тепер займаюся «фітнесом» кожен день, долаючи сотні сходинок. Старша донька вчить уроки при свічках, це, звісно, позначиться на здоров’ї. Окрім того, хвилююся за якість продуктів. Благо, на балконі холодно, то можу частину харчів зберігати там. Важко у вечірні години: місто не освітлюється, на дорогах – темнота, це дуже небезпечно і лячно. А ще немає світла – не працюють банкомати, більшість магазинів не приймають карточки».
Ще одна морока – як поєднувати роботу та відключення світла. У декого немає світла – той немає роботи.
«Я працюю репетиторкою з англійської мови, – каже Ольга. – Мій заробіток залежить від кількості проведених занять. Минулого тижня довелося багато уроків відмінити, бо вимикали світло дуже часто і тривало, тож це доволі відчутно вдарило по грошах. Але якщо спочатку я була не підготовлена до такого, то тепер завжди маю заряджені павербанки, ноутбук, телефон і все, що можна.
В плані побуту ти фактично нічого не можеш робити. Взагалі. Ні пилососити, ні прати, взагалі нічого. Навіть прочитати книгу не можеш, бо немає світла. Чи погуляти на вулиці, бо холодно і темно. У мене котел працює на електриці. Відповідно немає світла – і в хаті холодно. Рятуюсь теплим одягом і пледом.
Я розумію, що, з одного боку, це вимушена міра, а з іншого – питання, як людина має вижити в таких умовах, адже влада не потурбувалася про громадян, а пропонує їм виживати, як вони можуть. Тому дуже таке двояке відчуття в середині. Хоча все пізнається в порівнянні, особливо, коли думаю про наших бійців в окопах, тому це дуже складна і непроста ситуація».
Дехто за цей час встиг пристосуватися і організувати своє життя таким чином, щоб вимкнення світла не вимикало дискомфорту.
«На початку війни ми з родиною виїхало з Тернополя у село, – каже Ольга. – При першому масовому ракетному ударі 10 жовтня в нас вимкнули світло на півтори доби. І потім ще вимикали планово, але тоді було простіше, бо на вулиці ще було тепло і ми готували їжу на мангалі (в нас практично все електро, і плита також електрична). Додам, що в нас без електрики немає води, бо не качає насос, і немає зв’язку, бо єдиний наш зв’язок в селі – це вайфай.
Після ракетного удару 14 листопада в нас вимкнули світло ще під час тривоги, і включили на дві години на наступний день. І потім три дні вдень світла не було взагалі, з’являлось вночі на декілька годин, і ми не знали коли його вимкнуть. Деякий час вимикали рандомно на 5-6-12 годин, і ми просто старались максимально все зробити, поки світло є. Згодом ситуація змінилась на краще – почали вимикати хоча б за графіком.
Ми вже навчились жити без світла. Їжу готуємо на автономній плиті, яка працює від газових балонів. Освітлення і зарядку телефонів зробили від автомобільного акумулятора. Маємо дров’яний котел і камін – вважаю, що нам з цим дуже пощастило. Купили генератор, але використовуємо його тільки в критичних моментах, оскільки 3 літри бензину в годину – це досить дороге задоволення.
Стараємось все тримати зарядженим, маємо набрану воду, коли є світло по можливості готуємо їсти на довше. Ситуація ускладнена тим, що в нас однорічна дитина в хаті, напевно, тому ми і запаслись генератором, і газовою плитою.
Але кожен раз, коли мені в голову приходять думки «ну скільки ж можна не вмикати?», я згадую наших хлопців в окопах, які по декілька тижнів не мають зв’язку, світла, сплять в холоді і під звуки артилерії. Або людей на окупованих територіях, які місяцями без тих всіх благ, які є у нас. Тому, вважаю, що ми маємо бути вдячні, що наші енергетики стараються максимально швидко все відновити, і якось вже пережити вимкнення світла щодня».
Не моя вина
Здавалося б, питання на кшталт, чому в Тернополі, який заходиться за сотні кілометрів від лінії фронту, а також не зазнав ракетних обстрілів, світло вимикають по декілька годин на день або ж чому центральна частина міста, вулиці, де живуть керівництво регіону, не потрапляють у графіки вимкнення – цілком логічні. Люди просто хочуть звичайного пояснення на нескладні запитання.
Мені ця ситуація нагадує історію із пандемією коронавірусу, коли відсутність нормальної комунікації влади із населенням призвела до ситуації у Нових Санжарах. Нині ж історія, здається, повторюється. Принаймні у Тернополі. Тривалий час під кожним (!) постом міського голови у Фейсбуці питання стосуються лише вимкнення електроенергії: чому не дотримуються графіків, чому центр міста освітлюється і чому у будинку через дорогу світло є постійно, а комусь вимикають по надцять годин.
Тривалий час єдині відповіді на питання, які турбували тернополян, були лише у соцмережах, та й то від самих тернополян. Хтось підтримував, а хто дорікав війною, запрошував в окопи чи у Харків та Херсон, де ситуація ще гірша.
Риторика Сергія Надала як голови громади змінювалася декілька разів. Спершу він писав: «Міська рада Тернополя не вимикає чи вмикає світло. Через обстріли російських терористів віяльні відключення проводять диспетчери «Укренерго», а також, що «Будинки, які знаходяться з цими об’єктами «на одній лінії живлення», вимикають рідше. На перший погляд це може здаватися несправедливим. Так, їм пощастило бути зі світлом». А згодом додав, що «У нас є ряд об’єктів, зокрема будинків,які знаходяться на одній лінії з об’єктами критичної інфраструктури. Вони «мають щастя від Бога» Тобто ті, хто з ними на одній лінії, також мають світло».
У той же час «Укренерго» писало, що «графіки погодинних відключень складають та застосовують обленерго, і «Укренерго» не відключає конкретні будинки, вулиці чи міста, а надає обленерго лише обсяги (мегавати), на які треба зменшити споживання».
Згодом після численних гнівних коментарів голова Тернопільської громади написав у Фейсбуці, що закликає енергетиків області «до СПРАВЕДЛИВОГО І РІВНОМІРНОГО розподілу відключення споживачів». Однак у обленерго у Фейсбуці зазначили, що «питання обмеження електропостачання певним споживачам узгоджують між собою начальники РЕМів та голови ОТГ, саме вони вирішують пріоритетність розподілу доведеної для кожного РЕМу потужності».
Голова обленерго не дає жодних брифінгів чи прес-конференцій, на сайті не має людських пояснень та відповідей на питання, а на сторінці у Фейсбуці взагалі вимкнули можливість коментування. Єдине інтерв’ю, яке опублікувало місцеве медіа, містить знайому риторику про війну та об’єкти критичної інфраструктури.
А як у інших?
За повідомленнями «Укренерго», у системі України зберігається значний дефіцит електроенергії. Найскладніша ситуація зберігається у східному регіоні. Цілодобово продовжуються аварійно-відновлювальні роботи у Київській і Одеській областях.
У той же час у Києві тепер відключатимуть будинки, які під’єднані до об’єктів критичної інфраструктури. Про це повідомляє група ДТЕК. За розпорядженням КМДА додав до графіку відключень ще 454 житлових будинків Києва: ці будинки будуть відключати власноруч їх балансоутримувачі. Зазначається, що самостійне обмеження електропостачання з боку балансоутримувачів будинків дозволить зменшити кількість та тривалість відключень для всіх киян.
А у Рівному міський голова Олександр Третяк звернувся до НЕК «Укренерго» та Служби безпеки України щодо розподілів графіків відключення електроенергії в місті. Про це він повідомив у своєму Telegram і наголосив на належній комунікації операторів розподілу електроенергії зі споживачами.
У деяких містах України ситуація з вимкненням краща, а десь – гірша.
«У Полтавський області діє три черги на відключення, – розповідає вчителька Світлана з Кременчука. – До графіка звикаєш, але проблема у тому, що є постійні аварійні відключення. І таке враження – ніби на тих і самих ділянках. У мене, наприклад, учора і сьогодні світло з’являлося у сумарній кількості години на чотири. Пощастило, що я на одній лінії зі школою. А деякі будинки, які пов’язані із залізницею та лікарнями, не відключаються взагалі.
Відвідуваність на дистанційних уроках відсотків 20. Бо більшість учнів розмежування на 2 лінії. Крім того, бувають випадки, коли у дітей по розкладу 6 уроків, а по факту проводиться 1-2, бо все залежить від світла . І якщо ноутбуки можна зарядити, то інтернет ніяк не зарядиш. Генераторами у місті забезпечені тільки маленькі магазини. «АТБ», «Сільпо» і «Маркетопт» закриваються, поки немає світла. Відповідальні служби вмикають дуже часто автовідповідач, дотелефонуватися неможливо».
«Що стосується Івано-Франківська і області, то, на щастя, в моєму будинку вимикали світло лише раз, а в решті міста вимикають регулярно. Це може бути на дві години, деколи на три, – розповідає журналістка Уляна. – Вимикають переважно спальні райони, де дуже велике навантаження, і ми розуміємо, що це вимушені заходи. Тобто я не вважаю великою проблемою вимкнення світла на дві години чи на три. Набагато гірше людям, які живуть під окупацією чи населені пункти, які нещодавно звільнили, до них тільки це все повертається. І цим людям дійсно складно.
Графіку в обленерго дотримуються, але складно в ньому розібратися, бо він постійно оновлюється і важко встежити, але ми до вимикання готові: у нас постійно заряджені павербанки, ноутбуки, мобільні пристрої.
Ситуація викликає певний дискомфорт в роботі, бо працювати без світла вкрай складно, адже вся техніка залежить від електрики. Ти починаєш інтенсивніше, швидше працювати, щоб встигнути, поки розрядиться телефон чи ноутбук. Але критичних ситуацій не виникало. Ми з розумінням до цього ставимося».
«У моєму районі світло рідко вимикають, – каже Софія із Дніпра. – Найдовше було, коли «прилетіло» по ТЕС, до якої ми підключені – цілий день не було. А ще 23 листопада – менше ніж добу не було світла. Після цього 2-3 вечора в середньому по 5 годин вимикали. У решти районів вимикають частіше і десь на кілька годин.
В офісі теж світло вимикають раз на 2-3 дні, але інтернет є. Колеги пристосувалися по-різному: хтось йде в «Пункт незламності», хтось в кафе, хтось в офіс приїжджає.
Щодо іншого, то не працюють тролейбуси та трамваї, а автобусів не вистачає. Тому в громадському транспорті дуже важко їздити, багато пасажирів. Всі зляться, це бісить. Немає вуличного освітлення, але я вже звикла: завжди беру з собою світловідбиваючу стрічку і ліхтарик.
Враховуючи важку ситуацію в країні, мені не важко. Головне – вчасно заряджати пристрої і тримати напоготові свічки. Єдине побажання до міської влади – збільшити кількість автобусів на маршрутах. А побажання до енергетиків, захисників і захисниць – берегти себе».
Куди скаржитися?
Тернополяни скаржаться, що не можуть дотелефонуватися ні на гарячу лінію міської ради, ні обленерго, якщо у них виникають якісь питання.
А як повідомив міністр енергетики України Герман Галущенко, минулого тижня кількість скарг від споживачів щодо недотримання графіків та несправедливості у черговості відключень зросла удвічі. Він також заявив, що усі українці мають бути в рівних умовах.
«Аналіз, який Міненерго провело спільно з НКРЕКП та Держенергонаглядом, свідчить, що невдоволення громадян обґрунтоване. При відключенні електроенергії обленерго має керуватися справедливим підходом, щоб усі споживачі перебували в рівних умовах. Якщо будуть встановлені факти зловживань, керівники компаній будуть нести персональну відповідальність», – підкреслив Галущенко.
Крім того регулятор отримує значну частину скарг на неналежну комунікацію енергетиків зі споживачами, зокрема недонесення інформації про відключення, їх обсяги та актуальність складених графіків. Ця ситуація терміново має бути виправлена.
Свої скарги ви можете залишати на Урядовій гарячій лінії – 1545.
Або ж у Міненерго за безкоштовними номерами: 0800-507-0-52 та 044-594-65-45.
