Близько 4.20 ранку 24 лютого 2022 року Тернопіль прокинувся від дивного шуму – над містом що дві хвилини пролітали літаки. До ранку практично ніхто вже не спав – читали про «оголошення СВО», перші обстріли в Харкові, Києві, Херсоні, Івано-Франківську і чекали, що «долетить» до нас. О 8 ранку в місті ввімкнули першу повітряну тривогу і наступну добу хтось провів у заторах, намагаючись виїхати з міста, хтось – у підвалах, перечікуючи перші сирени, хтось – у чергах до крамниць, банків та АЗС. Однак добряча частина населення міста та області залишились на робочих місцях, серед них були і журналісти. Першу добу не спав ніхто: ще не напрацювали схему, щоб зрозуміти, чи це початок повітряної тривоги, чи вже відбій; щоб оперативно донести до авдиторії періодичні оголошення від штабу оборони; щоб давати оперативну офіційну інформацію та відбиватися від перших вкидів проросійської пропаганди. Все це треба було якось робити і при цьому подбати про власну безпеку і про безпеку близьких.
19 листопада 2024 – 1000 днів, як Україна бореться в умовах повномасштабного вторгнення Росії. Як за цей час змінилася робота редакцій умовно безпечної, тилової Тернопільщини, і з якими викликами стикаються медійники, – у підсумковому огляді регіональної представниці ІМІ.
Робота 24/7 та постійне навчання
У перші дні повномасштабного вторгнення чи не кожна редакція працювала над тим, щоб розробити план дій, хто за що відповідає, їде чи залишається, візьме на себе чиюсь частину роботу. Як згадує головна редакторка видання «20 хвилин/RIA+» Наталія Бурлаку, вони працювали без вихідних.
«І вдень, і вночі, щоб дати нашим читачам максимум перевіреної інформації, корисні роз’яснення, куди звертатися за допомогою. Ми плели сітки, готували коктейлі Молотова, зустрічали внутрішньо переміщених осіб, шукали варіанти їх розміщення у Тернополі. Створили фейсбук-групу, аби ВПО могли знайти всю необхідну інформацію, куди можна звернутися за допомогою, зводили людей. Рекламний ринок впав, а саме реклама є основним джерелом фінансування роботи медіа. Але ми командно прийняли рішення зберегти робочі місця, працювати навіть без гарантії того, що отримаємо зарплату в кінці місяця. Ми знайшли ресурси, фінансування, допомогу від наших міжнародних партнерів, аби забезпечити працівників заробітною платою та дати можливість працювати надалі”, – розповідає Бурлаку.
З перших годин повномасштабки медійникам довелося багато вчитися і переглядати попередні стандарти в роботі. Про це, зокрема, розповідає виконувачка обов’язків головного редактора «Суспільне Тернопіль» Соломія Струс.
«Тернопільська область – тиловий і умовно безпечний регіон, але і нам довелося висвітлювати наслідки ударів, які війська Росії завдавали по цивільних об’єктах. Найперша трудність, з якою стикнулися під час війни, – безпека. Подаючи будь-яку інформацію, мусили зважувати, чи не буде вона якось сприяти окупантам, перевіряли все значно ретельніше», – пояснює алгоритм роботи в.о. головного редактора тернопільського «Суспільного».
Крім цього, за словами Соломії Струс, усі кореспонденти швидко повинні були навчитися, як працювати на місцях, де були обстріли, як співпрацювати з військовими, журналісти також проходили тренінги з тактичної медицини, щоб бути готовими до можливих небезпек.
Вже на початку березня 2022 року для всіх охочих медійників на базі Тернопільського національного медуніверситету провели курси з тактичної медицини. Однак ці знання, як розповідають журналісти, вони періодично оновлюють.
Головна редакторка сайту «Терен» Євгенія Цебрій звертає увагу, наскільки важливим є навчання новому в такі часи.
«Ми вдосконалювали знання з фактчекінгу, гендерночутливої журналістики та комунікації з людьми, які пережили травматичний досвід. Також вчилися важливим у час війни навичкам домедичної допомоги, взяли участь у безпековому та психологічному тренінгу», – каже Євгенія Цебрій.
На базі телеканалу «ТВ-4» навесні 2022 року запрацював медіахаб, в якому могли працювати релоковані колеги – там були всі необхідні умови та техніка. Однак, попри успішну діяльність, за понад чотири місяці його довелося згорнути – через відсутність фінансування. Хоча, як зауважувала генеральна директорка телеканалу Юлія Винокур, це місце було не лише про можливість змонтувати сюжет чи відписати статтю, а й про підтримку, коли тобі довелося залишити рідну домівку, друзів, частину свого життя в іншому місті і переїхати в нове через надскладні умови.
Працювали журналісти, і місцеві, і з інших регіонів, і іноземні кореспонденти, також у креативному кластері «Na Poshti» – це цокольне приміщення в центрі міста, отже, там можна було почуватися в безпеці навіть під час повітряних тривог.
Робота журналістів, особливо під час війни, нелегка і у фізичному, і у психічному планах, звертає увагу Наталія Бурлаку.
«Наша помилка – вважати будь-який регіон в Україні безпечним. Нема безпечних місць в Україні, поки триває ця війна. Ракети долітають і на Тернопільщину, і на Івано-Франківщину, і на Закарпаття. Тому кожен перебуває під постійним ризиком. У тому числі, журналісти, які продовжують працювати в не найкращих умовах: готуючи репортажі з місць ударів, спілкуючись із людьми, які пережили травму, перевіряючи інформацію фактично 24 години на добу 7 днів на тиждень», – каже Бурлаку.
Редакторка наголошує, що війна – це про виснаження, у яких перебуває все суспільство й ті, хто постійно працюють з інформацією, зазвичай негативною.
Медіа витримують паузу, але не закриваються
Офіційно за весь період повномасштабного вторгнення про своє закриття повідомило лише одне видання. У грудні 2023 року перестала виходити друком теребовлянська газета «Воля». Видання ще змогло якось впоратися із викликами пандемії ковіду, однак відтік реклами та підписників внаслідок повномасштабного вторгнення стали фатальними. Спершу журналісти перейшли на фейсбук-сторінку видання і публікували важливі новини регіону там, однак вже за пів року інформація перестала з’являтися і в соцмережі. На паузі також «Тернопільський медіа центр» («ТМЦ.ІНФО») – наразі сайт працює, однак стрічку не оновлювали вже понад рік.
Схожа ситуація в багатьох медіа: з липня 2024 року не оновлюється стрічка «Голосу Лановеччини», друкований варіант якої перестав виходити вже в лютому 2022 року; умовно раз на місяць оновлюється стрічка сайту «Кременець. Сіті», хоча його друкований варіант, газета «Діалог», перестала виходити наприкінці 2023 року; тернопільський сайт «МедіаТОР» також вкрай рідко, але публікує новини (переважно анонси чи рерайти). Нечасто оновлюється і стрічка сайту «Очевидець. Медіа» – шеф-редатор видання став до лав ЗСУ, а сам сайт працював із фрилансерами, не маючи сталого колективу. Однак редакторки та редактори все ж мають надію, що роботу їхніх медій вдасться відновити – питання у часі, фінансовій підтримці та кадрах, які не так вже й легко знайти. Адже тиловий регіон для донорів є зазвичай непріоритетним, про що медійники вже не раз говорили і між собою, і публічно.
З одного боку, всі розуміють, що, перш за все, допомогу потрібно спрямовувати в регіони, де відбуваються бойові дії та активні обстріли, з іншого, за 2,5 роки колективи помалу вигорають і працювати за ідею стає все важче, якщо ти чітко не розумієш дедлайнів чи коли хоча би приблизно можна буде очікувати хоч якоїсь підтримки. Адже навіть без обстрілів по Тернопільщині блекаути світять всім, без розбору, а сподіватися на енергообладнання медіа регіону не можуть.
У перші місяці повномаштабки ІМІ вдалося допомогти навіть тиловим медіа – аптечками та павербанками – колективам «Суспільне. Тернопіль», телекомпаній «ТВ-4», та «Тернопіль 1»/«ІНТБ», сайтам «20 хвилин/RIA+», «Терен», «ТМЦ.ІНФО» (останні згодом віддали аптечку на потреби колегам у Харків, оскільки видання стало на паузу, – авт.), «Голос Лановеччини» та «Нова тернопільська газета». Попри те, що Тернопільщина – тилови регіон, авторських матеріалів про війну у виданнях не бракує, зокрема, журналістки та редакторки видань «Голос Лановчеччини» Наталка Гамера та «Нової тернопільської газети» Іванна Гошій волонтерять для українських військових, а потім пишуть репортажі про поїздки у зони бойових дій у своїх медіа.
Крім цього, телеканал «ТВ-4» за підтримки ІМІ створив у 2024 році цикл програм про психічне здоров’я «Вижити ментально», а гіперлокальне видання «Новини Шумщини» (сайт Шумськ.INFO) отримали фінансову підтримку в 2023 році.
Водночас є й приклади, які вселяють надію, що навіть гіперлокальна журналістика встоїть у такі непевні часи. Так газета «Голос народу» (сайт «Чортків.City») не пропустила жодного номера ні за часів ковіду, ні під час повномасштабного вторгнення, про що з розповідає її редактор Любомир Габруський. У листопаді 2024 року вийшов друком вже 8000-й номер газети «Новини Шумщини».
Загалом, на Тернопільщині із 17 районних газет наразі залишилися лише чотири, що досі виходять друком. Із обласних залишилося також чотири: «Свобода», «RIA+», «Вільне життя» та «Сільський господар» (остання позиціонує себе як «всеукраїнська громадсько-політична газета» – авт.). Донедавна таких газет було п’ять, однак із січня 2024 року не виходить друком також і «Нова тернопільська газета» – працює лише онлайн-версія видання.
Мобілізація і втрати колег на війні
Одна з найбільших проблем, з якою зіткнулися редакції видань Тернопільщини вже з першого дня повномасштабного вторгнення, і залишається однією з ключових, – дефіцит кадрів. Редакціям довелося реорганізовувати роботу не лише через повітряні тривоги та загрози обстрілів, а й тому, що частина колективу або мобілізувалась, або рятувалась від війни, виїжджаючи чи то за кордон, чи за місто, або вирішили піти професії. Мобілізувались, зокрема, працівники «Суспільного. Тернопіль», «20 хвилин», «Нової тернопільської газети», «Терену» та багатьох інших. Серед них і шеф-редактор сайту «Очевидець. Медіа» Назар Наджога – скоро вже рік, як він несе службу в ЗСУ.
«Не знаю, коли повернуся з війська знову в журналістику, але відправити “Очевидця” в минуле намірів не маю. Це також і моє майбутнє. У багатьох українців війна поставили різні проєкти на паузу. Наш сайт не виняток у такій ситуації, водночас він є винятком у тому плані, що журналісти, які публікували свої матеріали на сайті, були і будуть абсолютно незалежними у своїй роботі», – розповідає для ІМІ про важливість свого проєкту Назарій Наджога.
Медійник зауважує: надто мало залишилося регіональних медіа, а кожне таке закриття чи пауза в роботі – це також втрата якісної правдивої інформації, що є джерелом енергії для здорового глузду. А здоровий глузд, правдиве мислення втрачати не можна, наголошує Наджога.
Втрати прийшли і до тернопільської медіаспільноти. 28 травня 2022 року на Луганщині загинув Віталій Дерех.Свого часу він багато років пропрацював журналістом тернопільського видання «RIA+/20 хвилин», зокрема, їздив у редакційну експедицію в Південну Африку у 2013 році. У 2014 році Віталій пішов добровольцем у батальйон «Айдар» Збройних сил України, де воював до липня 2015 року. У 2016–2018 роках працював у Муніципальній варті Івано-Франківська рятувальником. З початком російського вторгнення в Україну 2022 року вступив до 1-ї окремої бригади спеціального призначення імені Івана Богуна ЗСУ, в складі якої брав участь у боях під Києвом, після – на Донеччині та Луганщині. 2 червня 2022 року Дереха поховали на Микулинецькому цвинтарі у Тернополі на Пантеоні Героїв. У липні того ж року президент присвоїв йому звання Героя України.
Наразі про Віталія планують створити чорно-білий комікс для підлітків. Цим займається дитяча письменниця Настя Сонячна, яка на основі багатогодинних розмов із друзями та близькими Дереха створила текстову частину майбутнього мальопису. Тепер же шукають ілюстраторів та збирають кошти. У цьому допомагають учні тернопільської школи-ліцею №6, в якій Віталій провчився до 9 класу, – гроші збирають на благодійних ярмарках, до збору долучаються також друзі та знайомі Героя.
Вирішення проблем та точки росту
Нові умови вчать новим навичкам. Блекаути – підлаштовуватися під графіки відключення світла, працювати з будь-якої точки міста, де тільки хоч трішки ловить мережа. Відсутність фінансування – пошуку тем, що «вистрілять» і дадуть більше переглядів. При цьому потрібно зважати на професійні стандарти і тримати на пульсі тему війни, але при цьому подавати її по-своєму, відмінно від колег.
Воєнна тематика, за словами виконувачки обов’язків головного редактора Соломії Струс, переважає у матеріалах тернопільського «Суспільного». Це статті та сюжети про військовослужбовців і волонтерів, про наслідки нападу Росії на Україну, наслідки для економіки нашої країни, для кожної родини, для психіки українців.
«Герої більшості наших спецпроєктів – військовослужбовці або їхні родини. Один із них – “Вибір вільних” – це довготривалий проєкт, який ми досі реалізовуємо. Ми розпочали його цього року до десятиріччя російсько-української війни. Це серія нарисів, в якій намагаємося зібрати історії захисників із кожної з 55-ти громад Тернопільської області. Це історії про їхній свідомий вибір – піти на війну, щоб захищати свій дім, про те, як вони осмислюють його зараз, через роки бойових дій, і як цей вибір прийняли рідні, бо деякі з цих історій вже про загиблих бійців», – розповідає медійниця.
Тернопільська «20 хвилин» також має багато проєктів про підтримку Героїв війни, надійний тил, дітей війни, однак не забувають і про аналітичні та розслідувальні матеріали, розповідає головна редакторка видання Наталія Бурлаку.
«Наша редакція є партнером всеукраїнського проєкту “Вікно Відновлення”. Ми готуємо матеріали про відновлення саме в нашому регіоні. Важливе місце займають антикорупційні розслідування та аналітичні матеріали, адже зараз, як ніколи, медіа мають контролювати дії влади. Війна – це час змін для кожного з нас, ми не повинні дати права змарнувати його та роздерибанити наші ресурси. Ми часто стикаємося із тиском, небажанням давати інформацію, приховуванням її, ігноруванням журналістських запитів та ширмою “так у нас війна, нічого вам казати не будемо”, однак ми продовжуємо виконувати свою роботу», – запевняє редакторка.
Наталія Бурлаку переконана: ці 1000 днів – це період трансформації для кожного журналіста. «Якщо хочеш залишитися у професій, доводиться рухатися вперед, освоювати нові технології, відкривати нові можливості, підлаштовуватися під нові формати, шукати рішення та доносити читачам інформацію навіть, коли вони всі перейшли на короткі повідомлення. Наша місія – перевіряти, пояснювати, деталізувати, давати розуміння, деколи розважати та заспокоювати, а деколи – давати поштовх діяти», – резюмує редакторка тернопільського видання «20 хвилин».
Журналісти видання «Терен» також мають приклади успішних проєктів. Як розповідає головна редакторка видання Євгенія Цебрій, відеосюжети, які знімає їхня команда, отримують десятки й сотні тисяч переглядів в Ютубі та Фейсбуці.
«За цей час ми розвинули телеграм- і вайбер-канали, працюємо над розвитком каналу в Тіктоці, збільшили кількість переглядів на сайті і, відповідно, й кількість онлайн-реклами. Ми написали і зняли десятки публікацій та відеосюжетів про захисників/ниць, вимушених переселенок/ців, волонтерів/ок, благодійні проєкти на підтримку армії та тернополян/ок, які надихають своїми талантами і вчинками. Також висвітлюємо новини про життя міста і області після ракетних обстрілів, порушуємо соціально-важливі теми», – перелічує зроблене Євгенія Цебрій.
У 2023 році колектив видання реалізував проєкт про роботу тернопільського бізнесу в умовах блекауту. Також створили цикл відеосюжетів і текстів про ментальне здоров’я, в яких фахівці та фахівчині дають відповіді на питання: як допомогти собі у разі сильного стресу, як родичам екологічно спілкуватися з військовими, коли звертатися за допомогою до психотерапевта, як говорити з дитиною про війну.
«Ми помітили, що в час війни особливо актуальне питання цін на продукти. Адже все дорожчає швидкими темпами і багато людей змушені економити. Відтак ми щотижня пишемо матеріали про актуальні зміни цін на овочі, фрукти та інші продукти харчуван на ринку», – розповідає редакторка «Терену».
Євгенія Цебрій також наводить приклад теми, яка завжди була цікава аудиторії, однак під час війни стала ще актуальнішою. Під час повномасштабної війни, ми всі з жахом спостерігаємо, як росіяни нищають нашу історичну спадщину, зауважує редакторка. Попри те, що Тернопільщина – не регіон з бойовими діями, ця тема її жителям, особливо тернополянам, близька і болюча. Під час Другої світової радянські солдати так вибивали німецьких військових з Тернополя, що знищили місто майже повністю – за різними оцінками, тоді зруйнували від 80 до 90% тогочасної забудови та інфраструктури. А за совка його, звісно, ніхто відбудовувати до довоєнного стану не збирався. Навіть більше – нищити вціліле продовжували і в наступні десятиліття.
Тож Євгенія Цебрій звертає увагу: в час повномасштабної війни люди особливо почали цінувати свій дім, рідне місто, історію краю, тому ще більш затребуваними стали матеріали на таку тематику.
«Ми стараємося знайомити читачів і читачок з місцевими пам’ятками архітектури, популяризувати питання збереження та відновлення історичної спадщини. Один із наших останніх проєктів, що отримує позитивні відгуки від читачів і читачок, – “Тернопіль в деталях, які ви могли не помітити”. Ми розповідаємо про старовинні двері, балкони, ліпнину, а також про незвичайні двори, скульптуру, пам’ятники. Крім того, в останній рік ми почали знімати багато коротких відеороликів для соцмереж із життя Тернополя – краєвиди міста у різні пори року, місця, які варто відвідати, особливі куточки. Такі відео особливо популярні серед користувачів соцмереж не лише з Тернополя, а й з інших міст України, які таким чином можуть пізнавати наше місто. А також ці відео з радістю переглядають тернополяни і тернополянки, які через війну виїхали за кордон і дуже сумують за рідним містом», – пояснює редакторка сайту «Терен».
Замість висновку
Війна не лише загострила аспекти, які й до того були чималими перешкодами для журналістики Тернопільської області: проблеми з кадрами та фінансова нестабільність, підрив рекламних наджоджень внаслідок карантинних обмежень з 2020 року, – а й підрізала крила тим, хто до цього мав надії на гранти та підтримку донорів – тиловий регіон автоматично став непріоритетним. Водночас, видання все ж шукають методи, аби продовжити робити якісний та незалежний контент за принципом «виходимо з того, що є». Пошук нових тем та форматів, розвиток соцмереж та інших платформ для контенту, постійна робота над собою та своїми навичками, – все це дозволяє не просто лишатися на плаву, а давати аудиторії якісні матеріали. Залишається лише сподіватись, що ряд медіа, які наразі стоять на паузі, все ж знайдуть ресурси для відновлення повноцінної роботи і медіасередовище області буде розвиватися в здорових конкурентних умовах, що дозволять не просто виживати, а й надалі розвиватися.
Ірина Небесна, регіональна представниця Інституту масової інформації у Тернопільській області
Головне зображення: pexels
Написання цього блогу стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проєкт USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю ГО «Інститут масової інформації» та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.
