Повномасштабна війна змінила український медіаландшафт, однак далеко не всі складнощі роботи у воєнний час, з якими стикаються редакції, виникли після 2022 року. Опитані керівники тернопільських медіа сходяться в одному: найболючішими залишаються кадровий дефіцит та фінансова стійкість. Водночас кожна редакція шукає власні способи адаптації до нових реалій. Які рішення знайшли для себе, розповіли регіональній представниці ІМІ в Тернопільські області Ірині Небесній.
Кадри: молодь приходить, але не завжди залишається
Проблема нестачі кваліфікованих журналістів актуальна для більшості редакцій області. За словами головної редакторки “Суспільне Тернопіль” Соломії Струс, суттєвих змін у кадровій ситуації за останній рік не відбулося. Однією з головних причин вона називає неконкурентний рівень заробітних плат у журналістиці.
“Компетентні люди часто обирають інші сфери через неконкурентні зарплати в медіа. Якщо говорити про наш регіон, то знайти нових людей на місце тих, хто пішов, можливо. Для цього наша редакція, наприклад, активно взаємодіє із закладами вищої освіти”, — розповідає редакторка.
Редакція залучає студентів і випускників, однак такий підхід потребує багато часу, бо молоді працівники приходять мотивованими, але без практичного досвіду.
“Доводиться миритися з відсутністю досвіду роботи, і потрібно щонайменше рік, аби вони здобули базові навички. Трапляється і так, що, здобувши ці базові навички, журналіст обирає оплачуванішу сферу піару чи IT. Відповідно, стикаємося з тим, що для реалізації якісних проєктів часом бракує фахівців”, — каже очільниця тернопільського “Суспільного”.
Схожі тенденції відзначають і в гіперлокальних редакціях. За словами головного редактора газети “Голос народу” (сайт “Chortkiv.City”) Любомира Габруського, наявного колективу їм достатньо для випуску газети, однак не для розвитку цифрових платформ.
“Кількість працівників не змінилася — п’ятеро осіб, з яких троє творчих. Цього достатньо для випуску газети, однак здалися б молоді кадри для адміністрування редакційного сайту і ведення соцмереж”, — зауважує Любомир Габруський.
Водночас редакція тернопільського сайту “20 хвилин” демонструє інший досвід. Як розповіла регіональній представниці ІМІ головна редакторка медіа Наталія Бурлаку, повномасштабна війна суттєво змінила склад колективу: двоє працівниць евакуювалися за кордон і працювали дистанційно, троє журналістів мобілізувалися до лав ЗСУ. Попри це редакція не лише зберегла команду, а й планує її розширення:
“Сьогодні журналістський відділ має переважно жіноче обличчя. Наші журналістки щодня поєднують роботу, волонтерство, турботу про родини та власні виклики. Розвиток нових напрямів діяльності потребує додаткових людських ресурсів, тому редакція активно шукає нових співробітників. Ми не скорочуємо команду, а навпаки — плануємо її розширювати. Зараз шукаємо відеокреатора та журналіста. Попереду багато амбітних ідей і нових проєктів”, — говорить Наталія.
Фінансова стійкість: між самозарадністю, грантами та падінням рекламного ринку
Фінансова ситуація у редакціях Тернопільщини теж неоднорідна. Головний редактор “Голосу народу” Любомир Габруський характеризує становище свого медіа як стабільне, хоча й без суттєвих можливостей для розвитку. За його словами, одним із найбільших викликів для друкованих медіа залишається логістика.
“Перенесення сортувального центру “Укрпошти” із Тернополя до Львова призвело до затримок доставки газет передплатникам, що особливо болісно відчувається під час передплатної кампанії. Це як мінімум на один день відтермінувало доставку газети читачам. І це в розпал передплатної кампанії. Звісно, це ще більше вдарить по передплаті, яка і так з кожним роком падає”, — зазначає головний редактор видання.
Щоб мінімізувати залежність від поштового оператора, редакція ще минулого року придбала автомобіль і організувала альтернативну систему доставки більшої частини накладу через пункти видачі. Попри додаткові витрати на логістику, такий підхід дозволяє суттєво економити кошти.
Водночас Любомир Габруський звертає увагу ще на одну проблему — нерівномірний розподіл міжнародної підтримки.
“Так і не дочекалися допомоги від різних фондів. З першого року війни навчені, що Тернопільщина не є в пріоритеті. Тому виживаємо самі по собі”, — розповідає редактор чортківського “Голосу народу”.
Іншу модель фінансової адаптації демонструє редакція “20 хвилин”. Як зазначає Наталія Бурлаку, якщо до початку повномасштабного вторгнення медіа майже не працювало з грантами, то після фактичного обвалу рекламного ринку саме партнерська підтримка дозволила зберегти редакцію, команду та стабільну оплату праці.
“Нині редакція реалізує кілька партнерських проєктів, серед яких — створення відеоконтенту про місцевий бізнес та журналістські розслідування. Ці напрями потребують значних часових і людських ресурсів, високої професійної експертизи. Тому ми не скорочуємо команду, а навпаки — плануємо її розширювати. Зараз шукаємо відеокреатора та журналіста. Попереду багато амбітних ідей і нових проєктів, тож будемо раді людям, які захочуть долучитися до нашої команди та розвиватися разом із нами”, — ділиться планами очільниця тернопільського медіа.
Тож попри різні моделі роботи, усі редакції демонструють високий рівень адаптивності. Вони шукають нові джерела фінансування, перебудовують процеси, співпрацюють із закладами освіти, освоюють нові формати контенту та продовжують працювати в умовах війни. Саме здатність швидко пристосовуватися до змін є одним із головних чинників виживання та розвитку регіональних медіа.
Ірина Небесна, регіональна представниця Інституту масової інформації в Тернопільській області
Головне зображення: pexels
