08.12.2022
«Жовтий фартух» – благодійний вуличний ресторан для потребуючих у Тернополі Фото:https://www.facebook.com/groups/778073072736054/

«Жовтий фартух» – благодійний вуличний ресторан для потребуючих у Тернополі

Щонеділі о 10 годині ранку на вулиці Медовій, 5 у Тернополі з’являється  жовта палатка, до якої вишикується черга. Тут вже два з половиною роки волонтери проєкту «Жовтий фартух» роздають комплексні обіди для всіх, хто цього потребує.

Безкоштовний вуличний ресторан у центрі міста на дві години стає для когось місцем, де вперше за тиждень можна покуштувати гарячу їжу, для інших – місцем, де можна перекинутись добрим словом, а для когось – місцем переоцінки цінностей.

Як розповідає співорганізатор проєкту «Жовтий фартух» – підприємець, громадський активіст та волонтер Сергій Кічула, ідея цієї ініціативи народилася на початку пандемії коронавірусу.

«Під час карантину небайдужі тернополяни об’єдналися і започаткували соціальний проєкт «На відстані руки», – каже Серігй Кічула. – Його метою було допомогти продуктами харчування, предметами першої необхідності і ліками одиноким жителям міста, людям похилого віку та іншим тернополянам, котрі опинилися у важкій ситуації під час карантину.  Це також мінімізувало їхні контакти та можливість зараження коронавірусом.

Під час реалізації цього проєкту ми побачили, що, як виявляється, у Тернополі є велика кількість людей із проблемами харчування: вони, не маючи змоги готувати чи придбати продукти, їли лише «сухом’ятку».  Тож, коли карантинні обмеження послабили, а  ініціатива «На відстані руки» припинила роботу, я разом з друзями-однодумцями вирішили організувати проєкт, під час якого могли б годувати потребуючих».

Ідею, розповідає Сергій Кічула, підгледіли у Києві, де місцевий ресторатор у різних локаціях роздавав гарячу їжу потребуючим.

«Ми побачили, що є багато людей, які потребують допомоги, тому не могли залишитися осторонь,  – каже волонтер. – Оскільки серед нашої команди рестораторів немає, то всі кошти, які витрачено на цей проєкт, є благодійними внесками небайдужих людей. Є постійні благодійники, які підтримують нас від початку створення. Вони не прагнуть публічності, просто також бажають підтримати потребуючих. Хтось приносить продукти: це і компанії, і пересічні люди, які часто самі потребують допомоги, але діляться ледь не останнім».

Щодо назви, то проєкт назвали «Жовтий фартух» , щоб було впізнавано, а також, щоб від назви було сонячно і тепло, бо жовтий – це колір світла й сонця. «Люди, які приходять за допомогою, як правило, змучені проблемами і ситуацією, в якій опинилися. А  в нас ці люди мають можливість бути почутими, вони можуть комусь подякувати. Для багатьох людей це вже такий щонедільний ритуал – приходити до нашої палатки», – розповідає Сергій Кічула.

Волонтер розповідає: у команді проєкту є професійна кухарка, яка готує гарячі обіди – перше, друге, гарніри і десерти; водії, котрі привозять все необхідне на точку роздачі, а також волонтери, які одягають жовті фартухи і роздають гарячі обіди.

«Усі страви – смачні, виготовлені з якісних продуктів. Щотижня волонтери готують і роздають приблизно 150-180 гарячих обідів. А скільки їх є, насправді, тих, хто заради обіду їде через усе місто, тих, для кого теплий повноцінний обід буває тільки один раз в тиждень. А скільки тих, хто не знає про проєкт чи не може прийти…» – зітхає волонтер.

І хоча проєкт організували для потребуючих, проте Сергій Кічула наголошує: прийти і отримати комплексний обід може будь-хто.

«Ми не ділимо людей і не оцінюємо їх за зовнішнім виглядом чи статками. Хочете поїсти, будь ласка, приходьте. Ми не розпитуємо, чому ви не маєте їжі, – каже Сергій Кічула. – І хоча дехто вважає, що ми годуємо тільки безхатьків, але це насправді не так. Приблизно половина із тих, хто до нас приходять, – це пенсіонери, здебільшого, одинокі, яким не вистачає коштів на продукти. Інші – це безхатьки, люди зі шкідливими звичками та ті, хто тимчасово перебувають у скрутній ситуації. З початку повномасштабного вторгнення до нас почали приходити і вимушені переселенці».

На благодійні обіди люди добираються з різних мікрорайонів міста. Волонтер додає: проєкт також має послугу, яка дозволяє взяти їжу з собою. Часто гарячі обіди беруть для сусідів чи близьких, які не можуть самостійно приїхати, щоб вони також мали змогу нормально поїсти.

«Це вже третій рік ми кожної неділі роздаємо обіди. За цей час не пропустили жодної роздачі. Лише напередодні Великодня працюємо не у неділю, а в суботу, – розповідає Сергій Кічула. – Були моменти, коли проєкт переживав складні періоди у плані фінансування, коли ми думали, що вже не зможемо приїхати у неділю і роздавати гарячі обіди. Але розуміли, що є люди, які на нас розраховують, які чекають весь тиждень, щоб поїсти, тож заради них ми часто робили щось неможливе».

Тож Сергій Кічула наголошує: потреба у коштах, продуктах, волонтерах завжди залишається актуальною.

«Один благодійний обід нам обходиться орієнтовно в 35 гривень. 170 обідів в тиждень, 4 рази в місяць – назбирується немала сума грошей. І, повірте, навіть пачка крупів чи декілька кілограмів овочів чи фруктів – неоціненна підтримка, – наголошує волонтер. – Окрім того, коли до нас долучаються нові люди, це покращує психологічну атмосферу в середині нашої команди, бо ти розумієш, що твоя робота – потрібна і важлива, що ти не один.

Бо, хочу наголосити, що проєкт працює по обидва боки. З одного боку, потребуюча людина отримує гарячий обід, увагу, має можливість поспілкуватися, адже часто саме спілкування і уваги не вистачає цим людям.

З іншого боку, і у волонтерів бувають погані дні, коли вони пригнічені чи засмучені через життєві проблеми. Але допомагаючи іншим і видаючи у руки потребуючим той пакетик з їжею, волонтер розуміє, що не має за що гнівити Бога і треба радіти тому, де ти зараз є і що ти маєш. Бо ти знаходиться по іншу сторону жовтої палатки, по ту, де ти можеш щось віддати.  Саме тому цей проєкт надає мені велику мотивацію рухатися і у будь-якій складній ситуації знаходити можливості, щоб він працював і не зупинявся».

До слова, «Жовтий фартух» – не перший проєкт Сергія. Разом із командою вони вже реалізовували інші ініціативи. Серед них – проєкт «Соціальне таксі» для БФ «Карітас» , яке безкоштовно працює для людей з інвалідністю; благодійний флешмоб «Citrus Life», під час якого зібрали кошти на ультразвуковий скальпель для Тернопільського онкодиспансеру; інший проєкт «Подаруй світло»- придбання дитячого інклюзивного майданчика для дітлахів з інвалідністю, який діє на території БФ «Карітас».

«Вже близько 10 років я займаюся волонтерством. У мене є можливість поділитися з потребуючими людьми і я це роблю за покликом серця. Окрім того, коли ти робиш добру справу, навколо тебе збираються такі ж люди-однодумці, і це формує твоє середовище, – каже Сергій Кічула. – Я виховую трьох діток і також намагаюся стати прикладом для них і  навчити того, що потрібно допомагати тим, хто цього потребує. І коли я запитую дітей, куди сьогодні йдемо: в аквапарк чи у дитячий будинок, то вони обирають останнє. Наші діти повинні вчитися на наших вчинках, і тоді ми зростемо нацією, яка буде дружньою і доброзичливою до потребуючих.  Насправді, тепер багато людей волонтерять і підтримують інших, чим можуть. Це дуже тішить. Тож попри всі негаразди, проблеми, завжди можна знайти час для добра».