03.10.2022
Пенсійний вік – не вирок! Про активне життя бабусь і дідусів в Тернополі

Пенсійний вік – не вирок! Про активне життя бабусь і дідусів в Тернополі

Вони займаються йогою, катаються на велосипедах, грають у великий теніс та більярд, релаксують у спа та на масажі, беруть участь у  фотосесіях, роблять татуювання, танцюють, співають і вчаться в університеті. Це все – про тернопільських «пенсіонерів».

Проте пенсіонери вони за паспортом, натомість своєю активною життєвою позицією та жагою до вивчення нового можуть дати фору молодим. А допомагає їм у цьому Тернопільський міський територіальний центр соціального обслуговування населення, де вже понад сім років реалізовують проєкт із соціалізації людей пенсійного віку. Детальніше розповідаємо далі.

Солодкі 60 +

Загалом проєктів в роботі терцентру є дуже багато, і всі вони різнопланові. Як розповідає директор відомства Віталій Хоркавий, тут займаються наданням допомоги людям похилого віку, одиноким, людям з інвалідністю та тим, хто потрапив у скрутне становище.

«Маємо три напрямки роботи: видача матеріальної допомоги, обслуговування  одиноких людей  та безперечно найцікавіший – це відділення денного перебування, яке займається соціальною адаптацією людей похилого віку, – каже Віталій Хоркавий. – Мета останнього – зробити все для того, щоб допомогти пенсіонерам адаптуватися до нового етапу життя, а також змінити стереотипне уявлення та ставлення до осіб пенсійного віку.

Здебільшого, люди, які виходять на пенсію, стають невидимими і не потрібними в тому значенні, як вони були до пенсії. Адже кожна людина працювала, мала свій ритм життя, якийсь графік.  А потім, коли вийшла на пенсію, то часто опускає руки і не знає, що їй далі робити з цією пенсією. Часто такі люди замикаються в собі, замикаються вдома і мають можливість спілкуватися тільки з телевізором, тобто загалом випадають з соціуму. Особливо це почуття загострюється у одиноких людей. Тож ми допомагаємо їм не почуватися самотніми  і відчути, що життя триває. Більше того, зараз настав час жити для себе: можна навчатися чогось нового, на що не було часу чи можливості до пенсії».

Віталій Хоркавий розповідає, що велику увагу у територіальному центрі приділяють здорову способу життя їхніх підопічних, тому багато проєктів мають проактивне спрямування. Зокрема, завдяки співпраці із тернопільськими підприємцями, пенсіонери відвідують аквапарк, сауну, грають у боулінг, великий теніс, більярд, займаються верховою їздою та йогою. У терцентрі можна позайматися на тренажерах, шведській стінці, подихати у соляній кімнаті, пройти лікувальні процедури. На базі закладу працюють два медики, які слідкують за здоров’ям підопічних.

«Маємо також проєкт для людей пенсійного віку, який називається «Час жити». В його рамках знову ж таки за співпраці з бізнесом люди пенсійного віку мають можливість відвідати наші місцеві заклади харчування, де за обідом чи кавою спілкуються з однолітками, діляться своїми переживаннями чи радісними подіями у житті, – додає Віталій Хоркавий. – Окрім того, у нас діє Університет третього віку. Маємо вже три випуски. Під час навчання в університеті наші підопічні вивчають комп’ютерну грамоту, англійську та польську мови, психологію, фізичну культуру. Загалом ми завжди проводимо опитування, щоб дізнатися, чи хотіли б вони і що хотіли б вивчати.

Навчання на курсі триває від трьох до п’яти місяців. Ми готуємо лекторів  і навчальний матеріал. Потім студенти здають екзамени і отримують свідоцтва про закінчення Університету третього віку

Також у нас діє хореографічний гурток, який має назву «18+»,  вокальний ансамбль, хорові колективи «Журавки» і «Рапсодія», учасниками яких є виключно наші підопічні. Вони беруть участь у різноманітних заходах міста. Також час від часу організовуємо показові виступи в терцентрі, щоб показати їхні таланти»

Бо вік – це лише цифра…

Ще один аспект, який активно популяризується в терцентрі – це новий погляд на ставлення до людей пенсійного віку.

«У нас чомусь, коли говориш про людину пенсійного віку, то перед очима вимальовується картина старшої особи в хустині чи з паличкою, яка зайнята тільки внуками чи садом-городом, – констатує Віталій Хоркавий. –  Тому щороку ми проводили заходи, які б змінювали погляд на старість  в Україні. Наприклад, був організований  конкурс краси серед наших підопічних. Масштабний захід відбувся у драмтеатрі, під час якого 12 учасниць боролися кожна за титул. Таким чином ми показали, що жінка може виглядати на пенсії зовсім інакше, ніж існує стереотип в суспільстві.

Ще один захід – про антиейджизм. Ми організували еротичну фотосесію, а потім виставку світлин в Українському домі «Перемога».  Метою цього заходу було показати, що жінка завжди залишається сексуальною і хоче себе відчувати сексуальною у будь-якому віці. На жаль, у соцмережах ми отримали частину негативних відгуків, мовляв, у такому віці жінці не гоже оголюватися. Проте ми розуміємо, що на заході України залишається стереотипне уявлення щодо цього. Ми не намагалися викликати резонанс, а лише прагнули змінити погляд на старість і загалом привернути увагу до людей похилого віку. Щоб суспільство усвідомило: якщо людина на пенсії, то це не означає, що на ній треба ставити хрест і що її активне життя закінчилося. Насправді пенсіонери за віком залишаються молоді душею і вони хочуть продовжувати щось робити для себе, суспільства».

Займаються підопічні терцентру і волонтерською діяльністю. Ще з 2014 року вони активно долучаються до плетіння сіток, печуть соколики військовим та пишуть листи нашим захисникам.

Жити для себе

90% відвідувачів терцентру – це жінки. В установі кажуть, що жінки комунікабельніші, а чоловіки більш закомплексовані та стримані. «Проте є серед чоловіків і активні наші відвідувачі. Вони брали участь у патріотичній фотосесії,  грають у шахи, теніс, їздять на велопрогулянки, займаються на тренажерах і верховою їздою», – зауважує Віталій Хоркавий.

Цьогоріч кількість відвідувачів терцентру зросла, адже до колективу приєдналися переселенці, які оселилися в нашому місті.

«ВПО, на відміну від корінних тернополян, мають набагато більше вільного часу, проте в той же час у них немає близьких у місті, тож у нас вони знаходять нове коло спілкування. Переселенці здивовані, бо у їхніх містах немає подібних проєктів. Вони також дуже задоволені спілкуванням, ставленням, атмосферою, – розповідає завідувачка відділення денного перебування Світлана Чайківська. – Загалом констатуємо, що від початку повномасштабної війни наші підопічні стали більш вразливі, стривожені, вони хочуть спілкування. Наразі ми працюємо на повну силу, а людей стає щоразу більше, тож відбою від наших заходів немає. Щоранку понеділка ми публікуємо на своїй сторінці у Фейсбуці перелік заходів на тиждень. Тож через півгодини маємо сотні повідомлень у вайбері. Щоб нікого не образити, складаємо списки учасників кожного заходу, щоб охопити всіх. А заходи придумуємо самостійно, стараємося завжди шукати щось нове і цікаве. Інколи свої ідеї пропонують підопічні».

Віталій Хоркавий додає: успіх проєкту – велика заслуга колективу. «Загалом у нас працює майже 100 соціальних працівників, проте у відділенні денного перебування – до 10 осіб, які горять своєю справою, хочуть і прагнуть змінювати погляд на дозвілля пенсіонерів. І результати їхньої роботи видно: вже через рік-два відвідин нашого терцентру люди оживають, стають розкутішими, активнішими, а їхні очі горять. У нас були випадки, коли ті, хто приходив з паличкою, через деякий час вже її позбувався. Тобто однозначно прогрес є, – констатує директор терцентру. – Цікаво, що усе починалося із 10-20 людей пенсійного віку – наших підопічних, а нині лише у відділенні денного перебування маємо 1500 відвідувачів. Хтось приходить частіше, хтось рідше, проте є постійні відвідувачі, які тут, можна сказати, що живуть».

Соціальна працівниця Світлана Провальнюк працює у територіальному центрі вже 8 років. Вона каже: часто сама здивована активністю своїх підопічних. «Інколи не має сил, відчуваєш втому, але бачиш, як займаються пенсіонери і надихаєшся цим, а сили самі по собі з’являються, – ділиться жінка. –   Є ті, хто приходять вперше, і вони дуже сором’язливі, а з часом стають більш відкритими. Багато підопічних відкрили в собі нові таланти: вони малюють, танцюють чи співають. Ми щиро вдячні за співпрацю тернопільському бізнесу, підприємствам, які надають свої послуги для наших підопічних безкоштовно».

Пенсія – не вирок

Щоб долучитися до проєктів терцентру, потрібні бажання і час, каже Віталій Хоркавий. «Щоб прийти, поцікавитися і спробувати, не потрібно бути на обліку в територіальному центрі. Ми покажемо, проведемо екскурсію, запросимо на якийсь із наших заходів. Якщо людині сподобається, то вона може подавати документи, щоб стати на облік і бути нашою активною учасницею чи учасником. Проте,звісно, ми проводимо аналіз, щоб зрозуміти, якої допомоги потребує людина, – каже директор закладу. – Але кожному пенсіонеру потрібно пам’ятати, що ніколи не пізно спробувати щось нове чи зробити те, що боялися чи не було часу.  У нас, наприклад, нещодавно дві підопічні зробили патріотичні татуювання.  Тож, коли, як не зараз, почати жити?»

І на завершення своїми відгуками про участь у проектах терцентру діляться його відвідувачі.

Марія Ціцька, 70 років: « Я відвідую центр вже років 5, а дізналася про нього від сімейної лікарки. Мені тут дуже подобається. Тут я вперше спробувала займатися йогою, відвідала басейн і ресторан. Я маю дві вищі освіти, проте хочу щось нове для себе почерпнути, тож в Університеті третього віку вивчала інформатику, планую записатися на курс англійської мови. Проходжу тут також лікувальні  процедури, адже маю інвалідність. А ще знайшла нових друзів. Ставлення до нас дуже хороше. Тут мені вкотре показали, що пенсія – не вирок».

Марія Камінська: «Всі заходи терцентру покращують або фізичне здоров’я, або психологічне. Це особливо актуально в нинішній час, тож  дуже дякую працівникам за їхню роботу.  За сім років, що є підопічною терцентру, я відвідала майстер-класи, оздоровчі заходи, пройшла навчання, стала учасницею ансамблю. Привела багато друзів. Мені подобається активно проводити час, вважаю себе спортсменкою. Я й сама пропоную ідеї заходів, наприклад, проводила кулінарний майстер-клас. Одинокі люди тут знаходять розраду. Ми, всі відвідувачі терцентру,  здружилися і стали немов однією сім’єю».

Валентина Рибалко: « Нещодавно я мала змогу пройти спа-процедури. Це було дуже круто. Після спа-процедур я, як на світ народилася. Щира вдячність колективу банного клубу і  низький уклін працівникам терцентру за організацію дозвілля».

Яна Бай: «Дуже приємно відвідувати всі заходи, які для нас створили наші працівники терцентру. Вони піклуються про нас, людей золотого віку, дають нам можливість зробити те,  що не всі ми могли  собі дозволити в молодому віці».