29.11.2021
Остаточне вирішення питання бакланів на Дністрі

Остаточне вирішення питання бакланів на Дністрі

Риба дністерська обплетена складним харчовим ланцюжком:
рибаки з вудками кидаються поплавками в сіткарів ‒ от хто вигрібає рибу!;

сіткарі плюються далі в електровудочників.

«Електрики», в свою чергу, кивають на суперхижаків ‒ промислові підприємства, які насичують дністерську акваторію таблицею Менделаєва.

«Хімія», після чергового ексцесу, офіційно коментує, що всі аналізи, мов у Віктора Андрієнка з шоу довгоносиків, в межах норми і навіть покращилися.

У сухому підсумку, вищеперелічені стейкхолдери сходяться на тому, що всю рибу в Дністрі поїли баклани. Тому що я́к було в старі добрі часи: і клаптя по Дністрі пливло, і риба догори пузом спливала регулярно, і електровудкою-«кип’ятильником» вибивали  в ріці все живе, і щоб впхатися  в чергу аматорів-браконьєрів на «рейд» сплавною сітою, питали, «хто крайній», і навіть хлоркою рибу труїли, а все одно риба в Дністрі була!

А відколи баклани з’явилися, то з’їли всю рибу, а яку не по’їли, ту понадкусювали.

І що з бакланом треба щось робити.

отруєна риба в Дністрі після катастрофи на Стебницькому калійному комбінаті у 1983-ому

Найприцільніше в бік пернатого конкурента плюються саме рибаки-вудочники, їм ж-бо у харчовому ланцюжку принципово знайти крайнього замість себе.

Якщо б ми розуміли, про що бакланять баклани,  птахи б  чорним по білому намалювали картину світу , в якій рибу виловили рибачки.

Наприклад, 500 метрів берегу в Журавному. Там сидять кожні 10-20 метрів з 10-ма спінінгами. Нехай кожен ловить по 3 кг щодоби. Маємо 300 кг риби щодоби. Але «всю рибу  в Дністрі» вижирає баклан?

 Анонім

«Один баклан за добу добуває кількість риби, що співставима нормі рибалки-аматора (0,35 кг-3 кг)», ‒ стверджують фахівці по один бік барикади.

Ті фахівці, що від барикади по інший бік,  кивають на баклана’ Інстинкт: після заповнення шлунку птах вибльовує рибу, щоб із чистою душею далі спустошувати народні рибні запаси. Баклан ‒ вовк, який проник в кошару, різатиме овець, доки смерть не розлучить нас!

Баклан великий: звідки в нас взявся:

«При достатньо прискіпливих дослідженнях західноукраїнських теренів (Zawadzki, 1840; Pietruski, 1840, 1861; Taczanowski, 1882; Brunicki, 1889) свідчення про гніздування баклана великого в XIX ст зустрічаються тільки в роботах В. Дідушицького (Dzieduszycki, 1880), яким він відмічений на окремих ставках Львівщини».

Після чого більше сотні років даних про «знахідки» баклана великого на теренах заходу України не було.

Після сто років самотності, нова з’ява баклана великого сталася у 1989-ому на  «Бурштинському морі» (водосховищі Бурштинської ТЕС). На острові, на деревах,  виявлено 11 бакланських гнізд. До 1991 року колонія збільшилася до 44 пар бакланів, а ще трохи згодом геометрична прогресія зіткнулася із суворими реаліями життя ‒ дерева на обкаканому острові (послід бакланів перенасичений азотом) всохли, морські бурштинські хвилі сліду не залишили від острова (бо зникли корені, які тримали його купи), птахи відлетіли у пошуках нової домівки.

З камери на моніторинговій ділянці Галицького НПП, на штучному півострові Бурштинського водосховища. керівник проекту (моніторингу) Володимир Бучко.

В наш час на теренах Дністра (в межах Західної України) маємо щастя бачити лиш баклана великого (Phalacrocorax carbo). Цей «питомо морський птах» здійняв крило на  Галичину не з південного сходу на хвилі глобального потепління (наче універсальне пояснення нашого часу), в товаристві з теплолюбними богомолами, tito & tarantulas, а з популяцій, наближених до Балтійського моря.

Окрім того, в Україні можна зустрітися з  бакланом чубатим (виключно в Криму), та бакланом малим, переважно на півдні України в дельтах річок (бо там риби більше). Втім, останніми роками баклан малий «зрідка трапляється зокрема у Київській області та на Закарпатті. Окремі реєстрації можливі на всій території країни, особливо в басейні Дніпра».

баклан чубатий і баклан малий з Червоної книги

Чубатий та малий баклани ‒ під захистом Червоної книги, Бернської та Рамсаарської конвенцій). Баклан великий (той, в якому ми вбачаємо проблему) не червонокнижний вид. Проте, його захищає, з одного боку:

– постанова КМУ від 24. 07. 2013 р. № 541 (за підписом Мікали Яновича Азірова), що встановив таксу за знищення 1 екз. баклана великого, у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, 250 грн (тариф, мабуть, прив’язаний до курсу долара, бо в попередній постанові за 1998 рік голову одного баклана оцінювали в 48 грн);

– з іншого боку, баклана великого немає в переліку мисливських видів.

Про Литвина та інших гельмінтів 

Незважаючи на те, що серед жирних світу цього ахота і рыбалка пріоритетні заняття, а баклан зазіхає на інтереси других, і його можуть порішити перші цей чорний птах з білою ознакою зумів пропетляти між крапельками дощу не згірше Леоніда Макаровича Кравчука.

2008 року Верховна Рада Криму запропонувала  Верховній Ради України зміни до Закону ”Про мисливське господарство та полювання”: внести баклана великого до розстрільного списку хижих та шкідливих тварин, «з дозволом відстрілу та вилову не лише у сезон полювання, але й у немисливський період, в т.ч. на території природно-заповідного фонду».

«…дасть змогу врегулювати чисельність бакланів, не допустити масового поїдання риби та поширення цими птахами вірусних і паразитарних інфекцій» (а ось і гельмінти!).

2009 року Володимир Литвин (протоРазумков) зареєстрував у Верховній Раді баклан-off  законопроект, але його забакланили. 

Наступна серія трагікомедії у вересні 2013 свої 5 копійок в закон про хижого шкідника баклана пробує увіпхнути Нестор Шуфрич і Ко (мисливці кажуть, що проект був справді достойний): 

«добування лисиць, єнотовидних собак, бродячих собак і котів, шакалів, сірих ворон, сорок та бакланів великих можуть здійснювати працівники, уповноважені забезпечувати охорону мисливських угідь, без спеціального на це дозволу протягом року» та ще й головою ВРУ тоді був Рибак В.!

Виглядає на те, що бакланів порятувала Революція Гідності.

Беззаперечним є те, що популяція баклана великого, хижака-рибоїда, може жити там, де є достатня для неї кормова база. Якби в Дністрі та околицях не було задовільної кількості риби, то баклани б перелетіли в пошуках поживи деінде: є баклан, є і риба.

Проблема в «околицях». На мості через річку Лімницю в с.Шевченкове (вище Галича) наприкінці дня можна спостерігати, як числені зграї розбійників-бакланів повертаються на ночівлю після риболовлі на рибогосподарських водоймах Бурштина та його околиць.  Очевидно, що рибні запаси цих водойм (Бурштинське «море») забезпечують бакланам хліб нам насущний дай нам сьогодні, а окрім «основного місця роботи», баклани «за сумісництвом» під’їдають рибу на Дністрі та його притоках.

Очевидці кажуть, що справжні «каральні експедиції» баклани влаштовують восени, хмарами сарани звалюються на голови. Проте, впродовж року в Дністерському каньйоні можна зустріти невеликі (2-3-5 особин) групи птахів. Так, в останні вихідні літа автором зауважено за 30 км/3 дні на Дністрі всього 1 екземпляр баклана, у той же час на Бурштині їх трималися хмари.

«На початку зими 25 листопада 2018 року зранку зграя бакланів більше 1000 особин сіла на воду вище острова навпроти села Печорна в пошуках риби, вкривши велику площу плеса Дністра. Риба пішла рятуватися вниз по Дністру. Зграя перелетіла нижче острова, і так зігнала рибу до затону площею 0,2 га водонасосної станції цукрового заводу «Хрещатик» у Кострижівці, де вона знайшла своє спасіння від бакланів (навколо затону були рибаки і баклани туди не пішли). Риба й так щороку заходить в це місце на зимівлю, а в цю мить туди набилась її неймовірна кількість. На це явище миттєво зреагували навіть ті рибаки, які взагалі зрідка виходили на рибалку. Риба «чіплялась на пустий гачок  за спину, за хвіст» (її «косили» (грубе порушення правил рибальства методом багріння). При прозорості води у Дністрі більше 2 м, у затоні прозорість впала до 0,3 м. Ажіотаж рибаків продовжувався до середини грудня. Загалом у затоні було виловлено 3-5 тонн риби вагою по 100-300 г (15000-25000 особин)» [Літопис природи НПП “Дністровський каньйон” том 7 за 2018 рік, розділ 8]

Рибу в Дністрі, в демонічному обличчі чорного птаха, спіткав природній відбір та, яка плохіша і дурніша, потрапляє баклану в шлунок, а яка має трохи більше клепки в голові, зі старих добрих місць (от в Кутищі) позабивалася в різні “заначки”, зокрема невеликі дністерські притоки, сховані під кронами дерев (як от в р. Золота липа). Вберегтися їй це не дуже допомагає, бо нове «рибне місце» одразу обліплюють позмінно,  вдень любителі любительського, вночі браконьєрського вилову риби.

Акцент!: значна популяція баклана виникає можливою саме через «аквакультурні рибогосподарські об’єкти». Так само, через масове впровадження наприкінці 1980-их рибогосподарських підприємств в Дністровському лимані синхронно зросло і поголів’я баклана великого. Міцною рукою господарника популяції спробували влаштувати остаточне вирішення питання бакланів  під цю «благородну справу» видавалися набої, може, навіть грошові премії. Вся ця двіжуха призвела лиш до того, що баклани перебазувалися на інші локації, подалі від рибгоспів? І вже жеруть не рибгоспівську, а рибу з природних водойм.

Рибному господарству можна рекомендувати переходити на вирощування риби в закритих приміщеннях, от кларієвого сома можна вирощувати. Залишати ставкове господарство без нагляду  (без натягнутої сітки, якщо це невелика водойма) великий ризик.

Я минулого року бачив їх ріці, ціла хмара прилетіла. Мисливці пішли стріляти і збили одного. Решта втекла і більше в те місце не повертались

 Інший анонім

Варто баклану здалеку запідозрити загрозу, як воно злодійським галопом кидається навтьоки. Ці птахи наділені полохливим колективним підсвідомим: варто одного двіж-паріжу, одразу евакуюються в безпечне місце, де організовують колонію наново. Обступивши бакланів  «чеченським кільцем», полюваки, пробуючи влаштувати колонії джихад, ризикують відправити до Аллаха одне одного або підстрелити  ґаздівську козу, але до скорочення популяції баклана такі «агресивні тактики» нічого спільного не мають.

Вимушівська колонія сірих чапель на Дністрі (Орнітологічний заказник «Дністровський») навесні 2008 року була атакована бакланами, які зайняли більшість гнізд. На захист «автохтонних чапель» втрутились місцеві мисливці; ласе місце по сьогодні баклани оминають десятою дорогою.

не видно, але це і є Вимушівська колонія чапель

«Цивілізовані» методи боротьби з бакланом  відлякування під час гніздування, знищення яєць під час кладки, їх проколювання, таким чином регулювали баклана в тій же Польщі. Оскільки балкани піонери (в Бурштин 1989-ого), поприлітали саме з боку Балтійського моря не витримавши психологічного тиску, методи, вочевидь, виявилися ефективними.

Деінде в Україні  от на Поліссі біля озера Світязь, баклани влаштовують свої гнізда на купинах на болотах. Шуфрич у вересні 2013-ого хотів, щоб працівники, уповноважені забезпечувати охорону мисливських угідь, могли здійснювати «добування» бакланів великих, без спеціального на це дозволу протягом року. Згідно «екологічно дружніх  рекомендацій», працівники природоохоронних установ та волонтери мають нипати марою болотною і робити пташкам аборти шпичками проколювати бакланам яєчка (ні в якому  разі не розбивати, бо тоді баклани відкладуть нову кладку!). А от на Дністрі бакланські колонії влаштовані високо на деревах. Змусити працівників природоохоронних установ  лазити по крихких карколомних вербах в них замала зарплата для такого, хіба «волонтерів» за всі гроші Сороса.

Останньої декади січня 2021 року щорічні орнітологічні спостереження, проведені на території НПП «Дністровський каньйон», зафіксували збільшення чисельності баклана великого в два рази – такої динаміки немає ні в якого іншого виду.

Безумовно, стрімке зростання поголів’я баклана великого (ім’я йому легіон) є проблемою. Річка Дністер з придатковою системою є природним середовищем, де збереглися популяції ендемічних рідкісних видів риб: стерляді, вирезуба, чопа, марени, миня, яльця,  білоперого пічкура дністровського, карася золотого, бистрянки, йоржа-носаря, підусти, лина (усіх видів риб зафіксовано в 2015 в акваторії цього НПП всього 45 позицій). Останніми роками деякі з цих видів майже не фіксуються, через комплекс причин, однієї з яких є також і поповнення раціону баклана великого.

На мою думку, кількість риби, яка перемелюється в турбінах гідроелектростанцій в режимі роботи, не в порівняння більша за ту, яку пожирають баклани.

Для пересічного риболова вся ця ендеміка – як з анекдоту:

Кросворд. Питання: 1. риба в Дністрі, починається на «виро», штраф 10 тисяч» Виродок? 2. Риба в Дністрі, штраф 48 тисяч, закінчуєтся на «…лядь». Так отож…

я є народ, якого правди сила…
Хай чабан! — усі гукнули, — за отамана буде.

 У вітчизняному законодавстві і головах багатьох наших співвітчизників риба в Дністрі це «народні рибні запаси». Рибоводи сприймають Дністер, не природною річкою, а «рибогосподарським об’єктом», який треба по самі гланди зарибнювати коропом-колгоспником, сомом і товстолобиком. Має право на життя також лящ, білий амур, щука, судак, ну і куди без карася сріблястого?

Очевидно, що баклан в системі цінностей народного хазяйства є злісним шкідником.

З камери на моніторинговій ділянці Галицького НПП, на штучному півострові Бурштинського водосховища. керівник проекту (моніторингу) Володимир Бучко.

Менеджмент охорони річки Дністер, як унікального природного комплексу без аналогів  в Європі, не може бути вибудуваний довкола принципів «рибного господарства». Система менеджменту водойму має включати превентивний моніторинг якості води, системи стоків; на першому читанні «завис»  Закон про державний екологічний контроль, там згрубша написані правильні речі.

За результатами роботи колективу вмотивованої рибоохорони, оснащеної сучасними технічними засобами, виникає кредит довіри в громадськості, яка допомагає боротися з браконьєрством… звучить як в казці, нє?));

тій же громадськості пасувало б проходити  хоча б елементарні курси, щоб нарешті осягнути істину, що лящ і підлящик це один вид риби.

Завжди є куди рости колективам природоохоронних установ  є  План дій щодо збереження осетрових, але в ньому має більше уваги бути виділено «Верхньому Дністру». Бракує цілої купи потрібних програм та наукових обґрунтувань, згідно яких треба вибудовувати менеджмент-плани охорони рідкісних видів риб. Бо зараз дністерська риба, як дядько Джміль в мультику «всі, хто є на землі», ніяк не може повернутися, треба, щоб миші спочатку з поля вступилися.

фото автора. Баклани над річкою Лімниця летять від Бурштинського водосховища. 12. 30.2020

Дністровське басейнове управління водних ресурсів ‒ в структурі Держагентства водних ресурсів України, вони нічого не мають до біоресурсів, а могли б мати, бо проблему баклана (і в лимані, і в наших широтах) зручно аналізувати саме за басейновим принципом.

Що робити з бакланом

Десь там також наша земля,
Наша рідна земля…

Оптимальний сценарій хай щойно створені органи територіальної оборони практикуються на бакланах: за допомогою спеціальної техніки (пневматичними сітками) лапають ворожі розвідувальні квадрокоптери. Чорних бакланів в білі гуманітарні вантажівки, вивезти-випустити на територію ОРДЛО. Кажуть, що якщо з баклана здерти шкірку, він дуже навіть нічо’ під гармонь, водку і сєльодку, хай ці обізяни їх жруть з голодухи.

Адже це наша земля от хай там живуть наші баклани…

p.s. збагачене азотом бакланяче гуано  суперактивне мінеральне добриво, може стати основою для процвітання подністерських ОТГ.

Андрій Мельничук, магістр екології

Фото 2-4,8-12, 14-16, 19 люб’язно надані автору Петром Площанським,

Фото 20 Михайлом Дребетом.