23.10.2021
Відібрали паспорти, не заплатили, побили: під час пандемії все більше заробітчан потрапляють у трудове рабство

Відібрали паспорти, не заплатили, побили: під час пандемії все більше заробітчан потрапляють у трудове рабство

Тисячі українців, які виїжджають на роботу за кордон, стають жертвами торгівлі людьми та потрапляють у шахрайські схеми. Ситуація загострилася у період пандемії коронавірусу, коли трудові мігранти стали ще більш вразливими, а кількість охочих їх використати збільшилася. Людей ошукують з коштами під час пошуку праці за кордоном. Багато трудових мігрантів не отримали обіцяної роботи після прибуття на місце, відтак змушені йти працювати нелегально, ризикуючи потрапити у трудову експлуатацію.

Андрій, 43 роки. Світлана, 34 роки. Дмитро, 24 роки. Олена 29 років. Віра, 54 роки. Єдиного портрета постраждалого чи постраждалої від торгівлі людьми немає, ними може стати будь-хто. І часто, навіть знаючи про ризики, люди, знову стають на одні й ті ж граблі під час пошуку роботи за кордоном.

– Хочуть швидко заробити кошти, або дуже надіються, що з ними цього не станеться. Думають: ”Це не про мене, я точно зможу це все обійти”. Надмірно довіряють чужим людям, самі не хочуть нічого шукати, перевіряти, мовляв краще перекажу гроші і за мене все зроблять. А в результаті втрачають кошти, потрапляють у трудову експлуатацію, – говорить директорка з розвитку ГО “ТМЖК “Відродження нації”, консультантка Національної гарячої лінії з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів Оксана Шлюсар. 

Потрапила на нелегальний завод 

На заробітки до Польщі тернополянка Лілія (ім’я змінене – ред.) поїхала восени 2020 року за запрошенням на роботу у сільському господарстві. Відбула 10 днів карантину і зателефонувала до жінки, яка обіцяла їй роботу, а вона сказала, що цієї вакансії вже немає. З роботою на початках було дуже важко, відтак Лілія хапалася за всі можливості. У містечку неподалік Варшави є невеликий ринок, куди приходять українці у пошуках роботи. Тернополянка також вирішила спробувати там своєї долі. 

– Люди туди йдуть з надією, що може приїхати роботодавець і взяти на прибирання, поле, будову. Навіть був випадок, коли треба було зарізати 7 свиней, – описує особливості працевлаштування Лілія. – Роботодавець приїжджає, показує пальцем: “Ти, ти і ти, плачу по 14 злотих за годину, потрібно позбирати яблука”. Забирає людей, а потім привозить на те саме місце.

Жінка кілька днів стояла на цьому ринку від 4.00 до 12.00 з надією знайти роботу. 

– Перший раз я потрапила на збір червоних буряків. Того дня був сильний вітер, холодно, а я ще в новому одязі, бо не знала, що зразу піду працювати. Але оскільки мені потрібна була робота, то я не вибирала, – пригадує жінка. – Серед людей, які стояли на тому базарчику, були навіть такі, які вже по три місяці сиділи без роботи. Люди йшли туди, щоб їх взяли будь-куди. Про те, що ризикують втрапити в біду, ніхто не задумувався.

Із цього базарчика Лілія потрапила на нелегальний завод із виготовлення одноразових медичних масок. 

– Туди брали тільки українців. Коли ми зайшли в бус до того чоловіка, який нас віз на роботу, і почали його розпитувати подробиці, то він сказав, що поляків на роботу не беруть, бо їх, мовляв, важко надурити, а от українців можна, – пригадує жінка. – А ти сидиш і не знаєш, що далі робити: чи їхати і працювати, бо ти без грошей, чи виходити з того буса і далі шукати роботу..? Цей завод працював підпільно, так розумію, у них все було домовлено.

Такі одноразові медичні маски виготовляли на нелегальному заводі у Польщі (фото надане героїнею статті)

Лілія все ж вирішила погодитися на цю роботу. Працювала на пакуванні масок. Завод на 600 чоловік працював у дві зміни. Серед робітників – переважно українці-нелегали. За день людям обіцяли по 150 злотих.

 – Лінія шиє маски, їх потрібно було швидко забирати і складати в упаковки по 10 штук, – пояснює процес роботи жінка. – Сидиш, рахуєш ті маски, я вже навіть уві сні їх рахувала. Один рахує, другий пакує, третій складає у ящик – нас було троє за столиком. Якщо маска впала, її треба було викинути. Одного разу мені впала, було багато крику. Проте я була свідком того, як купа масок перекинулися і впали на брудну підлогу. Але працівник швидко їх поскладав і завіз людям, щоб пакували. А потім це все віддавали у аптеки.

Лілія відпрацювала на заводі два тижні, після чого він закрився. 

– Ми працювали від 6.00 до 16.00 і потім стояли біля буса у черзі, щоб нам віддали гроші, – розповідає заробітчанка. – Стояли до 22. 00, поки не забрали своє. Просто грошей не давали, їх треба було практично вибивати. Кошти виплачували кожні два-три дні. Якщо хтось відпрацював день і більше не прийшов на зміну, зарплати за той день не отримував. 

Це лише одна історія трудової мігрантки, яка зіштовхнулася з шахрайською схемою за кордоном. Насправді таких історій – тисячі. Багато людей потрапляють у ще складніші ситуації і вийти з них благополучно вдається не всім. 

Лише згодом Лілія зрозуміла, що, погодившись на таку роботу, ризикувала потрапити у трудову експлуатацію, тому надалі остерігалася працювати на нелегальних заводах. Після тривалих пошуків їй вдалося знайти роботу з прибирання за договором доручення (цивільно-правовий вид договору, що регламентує відносини між найманим працівником та роботодавцем – ред). Наразі жінка подала документи на виготовлення карти побиту, що дозволить їй легально перебувати та працевлаштуватися у Польщі. Однак за словами заробітчанки, тут залишається багато українців, які працюють нелегально та по кілька років перебувають у країні без відповідних документів. 

Найбільше постраждалих працювали у Польщі

Згідно з даними представництва Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні, за роки незалежності близько 260 тисяч українців постраждали від торгівлі людьми, з них 49 тисяч – за останні три роки. 56% наших співвітчизників вважають, що з ними такого ніколи не станеться. Кожен восьмий українець готовий нелегально перетнути кордон, працювати в замкнених приміщеннях чи віддати паспорт роботодавцеві. Серед постраждалих – чоловіки і жінки різного віку, з різним рівнем освіти, мешканці міст та сіл. 

За останніх 20 років комплексну реінтеграційну допомогу отримали 18 тис. 798 постраждалих від торгівлі людьми. Кількість звернень щороку була різною, але у 2020 році вона була найбільшою – 1680 постраждалих, повідомляє координаторка Національної гарячої лінії з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів Марина Пасєчник. 

– Цей сплеск звернень був пов’язаний з тим, що в Україну повернулися від 350 до 400 тис. мігрантів. Ці люди змушені приїхали з країн, де вони працювали чи де їх насильно утримували, відповідно і збільшилася кількість звернень постраждалих від торгівлі людьми. Відповідно до статистики звернень, 97% постраждали від трудової експлуатації, 2% – від сексуальної, – каже вона.

І якщо до  2020 року найбільше звернень було від людей, які постраждали в Російській Федерації, то у 2021 році на перше місце вийшла Польська Республіка, додає фахівчиня. 

– Все починається з того, що посередники продають людям фіктивні запрошення на сезонні роботи до Польщі, однак роботодавець там їх не чекає. Такі запрошення перепродують по кілька разів. Тож, коли людина приїжджає в іншу країну без грошей і кілька днів чекає на роботу, вона надзвичайно вразлива. І тоді її використовують ті, хто хоче на цьому заробити, – розповідає консультантка Національної гарячої лінії з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів Оксана Вандяк.  

Постійний контроль, психологічний тиск

На Національну гарячу лінію, що діє на базі ГО “Відродження нації”, надходять звернення потенційних мігрантів зі всієї України, які в пошуку роботи і потребують консультації. Також сюди звертаються за допомогою постраждалі від торгівлі людьми. Щодо звернень від жителів Тернопільщини, то найбільше вони стосуються роботи у Польщі. 

– Зазвичай людей привозять туди без трудового договору. Як свідчать розповіді, роботу часто шукають на площах польських міст, куди приходять потенційні роботодавці чи посередники, які пропонують роботу на будівництві чи у сільському господарстві. Вони обіцяють гарну зарплату, хороші умови проживання, внормований робочий день, і люди погоджуються, – описує найбільш поширену схему Оксана Вандяк. –  Коли ж їх привозять на місце, то забирають паспорти, начебто для оформлення документів, пізніше відбирають і телефони. Територія закрита й під охороною. Постійний контроль. Психологічний тиск. 

Робітникам – а це можуть бути зварювальники, мулярі, штукатури, столярі, підсобники – доводиться працювати по 14-15 годин на добу. Вони проживають в жахливих умовах, не мають де помитися, нормально виспатися, відпочити. До того ж терплять постійні знущання та залякування штрафами.

– Буває, “роботодавці” діють методом батога і пряника. Мовляв: “Давайте, хлопці, працюйте, зарплата буде”. Обіцяють, якщо, приміром, цей котедж завершать, то одразу зі всіма розрахуються, – каже Оксана Вандяк. – Робітники терплять ці знущання, а коли хтось не витримує і просить грошей, його ще й б’ють. Люди бачать: якщо збунтуєшся, буде гірше, тому продовжують мовчати. 

Якщо шукаєте роботу за кордоном, можна перевірити свої знання про безпечне працевлаштування, пройшовши спеціально розроблений онлайн-квест, розповідають консультантки Національної гарячої лінії з протидії торгівлі людьми Оксана Шлюсар і Оксана Вандяк (фото: Євгенія Цебрій)

Також були випадки, коли трудові мігранти потрапляли в експлуатацію на роботі в пекарнях, швейних майстернях, птахофабриках, навіть доглядаючи людей похилого віку. Людей просто закривали, забирали документи, зазначає консультантка Національної гарячої лінії. 

– Як у таких ситуаціях їм вдалося визволитись? Або людина захворіла, або закінчилася робота. Коли людина стільки часу працює, фізичний ресурс вичерпується. Тож коли вона хворіє, її просто викидають на вулицю, максимум, що можуть дати, – це 100 злотих на дорогу додому. А буває, що люди самі крадуть паспорти і повертаються, однак скаржитися у поліцію бояться, адже їм можуть погрожувати: “У нас є ксерокопії, ми знаємо, де ти живеш, ми тебе з-під землі дістанемо, навіть не думай комусь щось розповідати”, – наводить приклад Оксана Вандяк. 

Тож коли людина кілька місяців, а буває навіть років, переживає постійний стрес, залякування, знущання, вона настільки фізично і психологічно виснажена, що їй не до того, щоб кудись скаржитися.

– Однак у такому випадку мовчати не потрібно! – закликає експертка. – Найперше варто хоча б анонімно зателефонувати на гарячу лінію 527, де нададуть всі контакти і пояснять, куди можна звернутися за юридичною, медичною, психологічною або й фінансовою допомогою. 

Схуд на 17 кілограмів

Багато людей, які потрапили у трудову експлуатацію за кордоном, часто навіть не ідентифікують себе як постраждалих від торгівлі людьми, додає консультантка Національної гарячої лінії з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів Оксана Шлюсар. Вона пригадує історію чоловіка, який мав важкий досвід роботи за кордоном. Він розповів, що повернувся з Польщі, де йому не пощастило, і змушений був дуже швидко шукати нову роботу, бо в нього сім’я, троє дітей, кредити. В такому стані він ризикував потрапити у нову пастку.

– Він звернувся до нас, щоб поцікавитися фірмою з працевлаштування за кордоном. І як виявилося, вона працювала за шахрайською схемою, де пропонували роботу з високою оплатою, але без договору, – каже Оксана Шлюсар. 

На свою першу роботу до Польщі цей чоловік поїхав за безвізом і працював на будівництві котеджного містечка. Робітників тримали на закритій території з собаками та охороною, постійний нагляд та контроль. Люди не мали вільного часу та відпочинку, годували їх лише “Мівіною”, умови для життя були страшні.

– За два з половиною місяці перебування, він там схуд на 17 кілограмів. Йому нічого не заплатили. Коли один чоловік почав запитувати, а де ж гроші, його побили. Всі інші мовчали, адже боялися. В результаті, коли почалася хвиля повернення мігрантів на початку пандемії, людей відпустили, але коштів не заплатили, – розповідає Оксана Шлюсар. – Зрештою цей чоловік домовився з водієм автобуса, що віддасть йому свій мобільний, аби він тільки завіз його на територію України, а звідти вже просив друзів, щоб переслали кошти. І ось він, не усвідомлюючи, що став потерпілим від торгівлі людьми, що дуже вразливий до потрапляння у таку ж ситуацію, знову швидко шукає роботу і знову може обпектися. 

“Просто кричіть:”Help!”

Консультантки Національної гарячої лінії з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів наголошують, що агенція з працевлаштування за кордоном повинна мати відповідну ліцензію від Мінекономіки України. Це можна перевірити на сайті Міністерства економіки України у розділі “Діяльність”, в рубриці “Трудова міграція” . Щоб працювати легально, потрібно підписати контракт із закордонним роботодавцем, отримати робочу візу та відповідні дозволи на території України. У контракті мають бути зрозумілими всі умови працевлаштування: обов’язки, графік, зарплата, соцстрахування, відпустка, вихідні. Тривожним дзвінком є, коли договір написаний незрозуміло, а формулювання розмиті. Не варто погоджуватись на неофіційне працевлаштування: робота за туристичною, діловою чи гостьовою візою – це порушення закону.

– На жаль, навіть якщо у вас є всі документи – це не завжди є 100% гарантією того, що все буде добре. 5 людей можуть поїхати і нормально працювати, а 6-7 – потрапити у шахрайську схему, зіштовхнувшись з невиконанням обов’язків якоїсь зі сторін, або й навіть потрапити у ситуацію торгівлі людьми, – каже Оксана Вандяк. 

Якщо збираєтесь їхати на роботу за кордон, візьміть з собою копії документів (закордонного паспорта, візи, договору, страхівки), також один примірник залиште рідним.  

Ні в якому разі не віддавайте нікому свій закордонний паспорт, окрім прикордонників та поліції. 

Придумайте кодове слово для рідних на випадок, якщо з вами станеться біда. Перед поїздкою запишіть контакти посольства України та організації, які допомагають мігрантам у країні, куди плануєте їхати. 

– Якщо потрапили у складні обставини в чужій країні, не бійтесь звертатися в поліцію, українське посольство, до пересічних громадян, журналістів, – наголошують консультантки Національної гарячої лінії. – Просто кричіть: “Help!” і  всіма способами повідомляйте, що потребуєте допомоги. 

До слова, якщо шукаєте роботу за кордоном, можна перевірити свої знання про безпечне працевлаштування, пройшовши спеціально розроблений онлайн-квест. У віртуальній реальності ви пройдете шляхи пошуку роботи, побачите свої помилки, матимете можливість їх виправити і в результаті отримаєте сертифікат про проходження квесту. 

Авторка тексту: Євгенія Цебрій.