28.09.2021
Тролейбус. Маршрутка. Таксі. Пригоди тернопільської журналістки в новорічному транспорті Фото ілюстративне

Тролейбус. Маршрутка. Таксі. Пригоди тернопільської журналістки в новорічному транспорті

«…Набираю вже вкотре. Марно. Виклик скидають і не передзвонюють. Що ж це робиться з цим таксі? Жодної вільної автівки?». Їхати треба. У тролейбус не влізла, зупинила кондукторка на сходинці й сказала: «Виходьте! Більше місць не має». А якось в число обраних таки потрапила. Заходжу в тролейбус. Шукаю вільне місце, і бігом прямую туди. Сіла, й видихнула. Таки їду.

За двісті метрів до зупинки «Обласна лікарня» водій каже: «Пасажири, виходимо на передні двері. На передні двері». Тільки-но відчинив двері, кричить жінка з кінця салону: «Ви що не можете відкрити задні? Не бачите, я підійшла й чекаю». Водій не відповідає, зачиняє двері, рушає. Пасажирка біжить з кінця салону з однією сумкою: «Ти, що не бачиш, я з сумкою! Не міг відчинити задні двері? А водій до неї: «А я що тебе одну везу? У мене цілий салон пасажирів».

– Та ти взагалі не шофер!.. – кричить.

– Та ти, козо! Та я б тебе навіть не …

І тут починається перепалка з купою нецензурних слів.

– Шановні, та, що ви собі дозволяєте?. У тролейбусі діти! – не втрималася. Та на мої слова ніхто не звернув уваги. Обізвався ще старенький, який сидів спереду: «Та не чіпайте водія. Він в слуп може заїхати», – повторював неодноразово дідусь.   Закінчилося «кіно», аж коли під’їхали до наступної зупинки. Я вийшла.

Маршрутка… Там таке ж. Правда, інколи їдеш як заєць. Тебе ніби-то впустили, але місць не має. Ховайся. Цікаво куди? Під сидіння? Є водії смикалисті: хтось вікна затемнив, а хтось доставив ще один ряд крісел. Пройти в кінець можна ледве-ледве. Добре я мініатюрна – зріст 1 м 60 см, вага 42 кг. А хто більший, то дупою зачіпає кожному як не плече, то обличчя.

Чимало вже таких, які махнули рукою на «файні картки» й громадський транспорт. Добираються пішки. Але, погодьтесь, не завжди встигаєш. Інколи щось трапляється і терміново треба бути на місці. Тому й викликаєш таксі. Але буває і воно підводить навіть в будні. А от що твориться у переддень свят? – спробуємо з’ясувати.

Перевірка на оперативність і людяність

Я вирішила дослідити швидкість реагування служб таксі. Обрала декілька місцевих служб.  Свій маршрут розпочала з дому. Викликаю автівку в мікрорайон Кутківці. Набираю номер служби таксі «549». Після автоматичного скидання дзвінка до мене так і ніхто не передзвонив. Набираю ще раз. До мене передзвонюють і просять чекати на лінії. «Висіла» на лінії близько 10-ти хвилин, і слухала новорічну музику замість гудків. Оператора так і не дочекалася. Уже почала нервувати, але вирішила перенабрати втретє. І мені знову вмикається «Gingle bells». На 11 хв обізвався оператор. Через 7 хв таксі було біля будинку.

Наступного дня захотіла поїхати на ринок. Телефоную до служби таксі – «Пілот». Та тут моя настирливість не допомогла. До мене навіть ніхто не передзвонював. Це виглядало приблизно так: телефоную – один гудок – збій виклику і ніякого зворотного зв’язку. Довелося іти пішки з ринку додому, а це приблизно 6 кілометрів.

Того ж дня до мене мали приїхати друзі. Домовлялися на 20 год, але зустрілися ми близько 21 год вечора.

– Чому так довго? – питаю.

– Не могли викликати таксі! Чекали на машину, а нам потім повідомили, що не має вільних авто. Викликали знову і знову, але марно.  Коли вирішили іти пішки, побачили недалеко від зупинки вільне таксі (із зеленим вогником). Трохи переплатили, але потрапили до тебе, – розповідає подруга Наталя.

Фото ілюстративне

Так, виявилося, неприємності з викликами таксі не лише в мене. Та ще цікавіше ситуація трапилася тоді, коли їм довелося роз’їжджатися додому. Ми телефонували у різні служби таксі. Безрезультатно. У відповідь чули: «залишайтесь на лінії», «нема вільних авто», а було таке, що й самі нас збивали, коли ми довго «висіли» на лінії, або навіть і не передзвонювали. Ми навіть обіцяли оператору, що додамо 50 грн до кінцевої суми за проїзд, але й це не подіяло.

Вдалися ми й до не зовсім чесного виклику. Сказали оператору, що потрібне таксі для вагітної жінки. Вона нібито на дев’ятому місяці вагітності і їй потрібно негайно до лікарні. І, що ви думаєте? До нас приїхало таксі? – «Ні!». Найбільше мене здивувало байдуже ставлення операторів до своїх клієнтів. Це ще пощастило, що ми повідомили неправдиву інформацію і все обійшлося добре (ніхто не приймав пологів вдома). Але, подумайте, щоб могло трапитися якби це була правда.
«Замість трьох викликів, – один». Виправдання таксиста

Аби дізнатися чому таксисти не приїжджають, або приїжджають не вчасно, поспілкувалася з водієм Віталієм. Він працює таксистом не так давно, але з «кухнею» встиг познайомитися зсередини.  Він нарікає на відсутність замовлень у будні. Розповідає, з початком карантину тернополяни стали економити.

– У перші дні карантину ми сподівалися на заробіток. Думали, тернополяни захочуть їздити окремо. Але зникла необхідність взагалі кудись їхати. До клубів, ресторанів чи кафе – ніхто не їхав.  Найбільші замовлення з чайовими зникли. Та й тепер не має стільки замовлень, як в цю пору торік. Тоді викликали тричі на годину, а зараз зловити одне замовлення важко. Вночі не їжджу, ­– розповідає таксист Віталій.

А що з викликами таксі через служби? Усе, каже Віталій, залежить від часу, числа замовлень і від кількості автомобілів, котрі знаходяться у момент на лінії та які недалеко від мікрорайону, куди викликаєте таксі.

– Вранці переважно всі їдуть  в центр, а звідти замовлень мало. Відповідно на мікрорайонах багато викликів, а автомобілів не має. Тим паче ранковими заторами просто так ніхто не поїде. Багато колег звільнилося, бо у будні дні замовлень малувато, а от у святкові – завал. Частенько водії і навіть я відмовляюся від замовлення через неадекватних пасажирів. Бувають нетверезі чи під дією наркотиків», – розповідає  Віталій.

На фото: таксист Віталій

Також таксист висловив своє незадоволення стосовно інших водіїв таксі. Багатьох, каже, набирають, бо мають у доброму стані автівки. Але чи вміють вони їздити чи добре знають місто і як спілкуються з пасажирами – ніхто не перевіряє і не контролює.  Інколи підводить система. Це найбільше злить усіх таксистів, зізнається Віталій.

– Дівчата на базі неправильно вводять номера будинків чи назви вулиць, приїжджаєш, а замовлення зовсім не в тому місці. Доводиться телефонувати на базу і повідомляти операторам, щоб передали замовлення іншому таксисту, який ближче до місця виклику.

Все-таки потрібно місцевим службам таксі покращити стан власних авто, радить таксист Віталій. Варто відповідальніше підбирати персонал та вдосконалювати  сервіс. Адже вчасний та точний приїзд авто на виклик це запорука авторитету і довіри.

Відповіді без відповіді

Чи готові покращувати сервіс, ретельніше підбирати водіїв і чому доводиться викликати таксі декілька разів підряд – намагалися запитати в однієї зі служб таксі Тернополя.

– Чому напередодні Миколая я не могла додзвонитися?» – питаю.

– Можливо тоді служба не працювала, бо була перевантажена система. До вас щоразу перетелефоновує автоматична програма. Вона все контролює, – відповідає черговий оператор.
– А як часто трапляються збої системи? – допитуюсь.

– Все залежить від години та дня, коли був здійснений дзвінок, – каже.

Я телефонувала 18 грудня о 18:00 годині – це час-пік, пояснив пізніше оператор. Тоді найбільше дзвінків і, якщо я бажаю, то мою скаргу передадуть адміністрації для усунення проблем. Може й, справді, думаю, все було перевантажено дзвінками. Адже багато людей хотіли викликати авто у цей день, щоб встигнути з подарунками на Миколая. Але, згадала, що подібна ситуація трапилася зі мною і у будній день. Тому вирішила перепитати та уточнити й за інший мій виклик.

– Адміністрація працює орієнтовно з 09:00-10:00 год. Зателефонуйте завтра і вам пояснять, – кинули слухавку.

Наступного дня знову набрала номер тієї ж служби. Хотіла отримати відповідь на скаргу. Та мені сказали: «Запишіть номер телефону лінії скарг і пропозицій і там залишить повідомлення. Номер записала. Скаргу озвучила. Адміністратор служби таксі передзвонила. Повідомила, що дзвінків з номеру, які я вказала у скарзі, не було.

Текст: Тетяна Собчук, Наталя Борсукова
Світлини авторів