19.07.2024
Непріоритетні: як медіа Тернопільщини з острахом чекають на блекаути, майже втративши надію на підтримку

Непріоритетні: як медіа Тернопільщини з острахом чекають на блекаути, майже втративши надію на підтримку

Грантової підтримки майже немає, передплата падає, “ви не в пріоритеті”, це короткий опис ситуації, з якою стикаються медіа Тернопільської області понад два роки. Звісно, редакції розуміють: це логічна “плата” за життя та роботу в умовно мирному регіоні, однак з кожним роком працювати стає все складніше. Багато медійників не під запис кажуть: все розуміють, є регіони, куди допомога має йти в першу чергу. Однак на третьому році повномасштабки хотілося би, щоб згадали і про ті області, де також є проблеми. В окремих редакціях вже відверто розповідають, що навіть не заповнюють заявки на донорську підтримку, бо з 24 лютого 2022 року на жодну з попередніх схвалення не отримали. Тож, вже й не певні, чи варто витрачати свій час на заповнення і чийсь на розгляд. Можливо, в описах проєктів було би чесніше вказувати, що, умовно, подаватися можуть лише регіони “до Збруча”, бо західні області не в пріоритеті?

Алла Омельчук розповідає, що у 2024 році їхньому медіа ще не вдалося потрапити до жодного грнатового проєкту. Фото: Фейсбук-сторінка Алли Омельчук

Зокрема, редакторка Інформаційного центру “Новини Шумщини” Алла Омельчук розповілає, що цього року їм наразі не вдалося потрапити до жодного грантового проєкту. Видання — одне з чотирьох гіперлокальних медіа, що збереглося у друці. Однак із передплатою цього року справи теж не найкращі.

Окрема проблема — відімкнення електроенергії, відповідно, потреба в генераторах, екофлоу та павербанках. Хоча розраховують на таку підтримку вже далеко не всі. Зважаючи на те, що Тернопільщина не фігурує в новинах щодо обстрілів енергоінфраструктури, може скластися враження, що такої проблеми в регіону немає. Однак область не генерує електроенергії, а залежить від сусідніх, де є електростанції. Якщо обстрілюють Хмельниччину та Прикарпаття, Тернопільщина автоматично знеструмлена на рівні із сусідами.

Редакції подаються на донорську підтримку з енергозабезпечення, однак вкотре не отримують підтримки. А витратити чималі суми на генератори можуть собі дозволити далеко не всі — доходи впали, у регіоні загострюється кадровий голод — люди з досвідом з професії йдуть, а молоді фахівці нечасто хочуть працювати за невисокі зарплати.

Алла Омельчук розповідає, що проблема через відключення виникає не тільки з сайтом та соцмережами, а й щоб передати зверстану газету до друкарні.

“Графіки непередбачувані, можуть відімкнути в останній момент. У міській раді є генератор, то коли треба негайно газету передати, ходимо й просимо, щоб увімкнули. З тими непередбачуваними графіками і раптовим вимкненням уже проблеми з комп’ютерами. Нема потужних павербанків і зарядної станції, щоб підтримувати”, — описує ситуацію редакторка “Новин Шумщини”.

Любомир Габруський каже, що через перебої в мережі складно передати зверстану газету до друкарні. Фото: Фейсбук-сторінка Любомира Габруського.

Аналогічна проблема є і у Чорткові (районний центр Тернопільської області, — авт.). Тамтешня газета “Голос народу” (сайт “Чортків.City”) також потребує підтримки. Редактор видання Любомир Габруський з гордістю розповідає, що газета виходить щосереди, тиражем у 4200 примірників. Жодного номера не пропустили ні за часів ковіду, ні з початку повномасштабного вторгнення. Попри проблеми з оновленням техніки, відімкнення світла добряче ускладнюють і без того непростий процес роботи.

“Насправді зараз редакції світло не виключають, на нашій вулиці знаходяться державні та комунальні установи. А ось інтернет поганенький. Є перебої, замала швидкість, іноді не можемо відправити газету на друк. Але це — поки що. Півтора року тому взимку вимикали і нам. Вдома через вимкнення електрики працювати важче. Тому б здалися у нагоді якісь портативні зарядні потужні пристрої”, — розповідає пан Габруський.

За словами редактора, вже кільком організаціям повідомляли про свої потреби, заповнювали заявки на генератор та павербанки. Однак не отримали нічого.

Юлія Винокур розповідає, що при вимкненні електроенергії трансляція сигналу програм триває до 1 години і вимикається. Фото: Фейсбук-сторінка Юлії Винокур.

Якщо у друкованих та онлайн-медіа одні проблеми із відімкненням світла, то для телебачення вони подвоюються. Зокрема, генеральна директорка телеканалу TV-4 Юлія Винокур вже не вперше озвучує потребу в акумуляторах та так званих “упсах” (Uninterruptible Power Supply, джерела безперебійного живлення, — авт.). 

“При вимкненні електроенергії трансляція сигналу програм триває до 1 години і вимикається. Тому потрібне резервне живлення: хоча б два акумулятори 12 В 200А/год. Бо тоді взагалі канал не працює. Для роботи журналістів та монтажерів потрібно: УПС 1 кВт, УПС 500 Вт, а ще проблема з віддаленим доступом для роботи журналістів — потрібна зарядна станція ємністю 1кВт”, — пані Винокур вкотре конкретизує потреби редакції.

Ситуація, насправді, серйозніша, аніж здається. Звісно, можна скільки завгодно дорікати регіональним медіа, мовляв, не змогли стати самозарадними за стільки років. Однак досить показовим є випадок, коли до регіональної представниці ІМІ рік тому телефонували з маркетингового відділу однієї з компаній регіону — аби отримати номер телефону редактора популярного медіа області. Пояснення було таке: “Ви ж про них нещодавно писали, от ми до вас по контакти і звертаємося”. Ми-то, звісно ж, писали, але текст був про те, що видання не дотримується стандартів і маніпулює у заголовках, а потім ці матеріали набирають чимало переглядів. Та й сам сайт загалом вже не перший рік отримує перше місце в регіоні за кількістю переглядів, при цьому практично не маючи авторського контенту. Однак, не для всіх рекламодавців це, як бачимо, є визначальним. Тим паче, якщо врахувати, що й рекламні матеріали той сайт не завжди маркував, як годилося.

Тож, виходить замкнене коло: ті медіа, які дотримуються стандартів, намагаються отримати підтримку якщо не у вигляді гранту, то хоча би екофлоу, аби давати читачам авторський якісний та перевірений контент, неякісні, але масові медіа, почуваються на інформаційному ринку значно краще.

Насправді не хочеться знецінювати роботу тих, хто, попри все, залишається у професії. Однак ситуація стає загрозливою. Бо регіон, де практично немає розслідувальної журналістики, де аналітику пишуть одиниці, а читачі натомість роками дають мільйонні перегляди ресурсам, які ігнорують професійні стандарти, може перетворитися на тепле болотце, де без четвертої влади годі буде сподіватися на контроль перших трьох. Без донорської підтримки якісна журналістика ризикує зникнути взагалі. Можливо, неочевидним здається зв’язок між грантовою підтримкою чи забезпечення екофлоу або генераторами редакцій “непріоритетних” регіонів, однак такі заходи вже помалу стають нагальними. Потрібно віддати належне редакціям, які навіть у такі складні часи розвиваються, здобувають нові знання та вміння. Однак, щоб робити якісний продукт, потрібні відповідні умови праці та фінансовий ресурс. А все це помалу вичерпуються.

 

Ірина Небесна, регіональна представниця Інституту масової інформації у Тернопільській області 

Головне зображення: pexels.com

Написання цього блогу стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проєкт USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю ГО «Інститут масової інформації» та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews